Гоголь не раз проголошував, що свої повісті пише так близько до народних джерел, як це може бути. Микола Васильович прагнув передати чарівну простоту і наївність народних сказань. Справді, специ знаходять всіх героїв Гоголя в слов’янській міфології за єдиним винятком. У легендах і легендах немає і натяку на такого персонажа, як Вій. Жахливий демон погибелі з’явився в повісті нізвідки і без жодних слідів пропав, розгубив душу Хоми Брута.
 
Вій описаний у Гоголя такими колоритними фарбами, постає перед читачем реальною істотою, незважаючи на те, що присвячено йому менш як півтора десятка рядків. Літературознавці переконані, що в базу Вія покладено герой народних сказань. Але який? Дослідники фольклору іменують персонаж, який міг стати макетом гоголівського біса.
 
Це Касьян. У народній свідомості — занепалий ангел, дав Самого Бога. Розкаявся, але не прощений, Касьян нудиться в дуже глибокій підземеллі, під наглядом небесних стражників. Тільки раз на чотири роки, Двадцять дев’ять лютого, йому дозволено вийти на світ божий. Очі Касьяна прикриті дуже довгими віями, видно так як погляд його жахливий для всього живого. Але якщо йому все таки вдається подивитися на світ, то під його поглядом все гине.
 
Є й інша версія, гідна згадки. Від усієї душі віруючого Гоголя могли заінтригувати античні тексти, що описують Юду Іскаріотського перед загибеллю. За цим текстам Іуда в останні хвилинки життя розпух і обважнів, повіки його стали безмірно значні і закрили очі. Таким і пішов у світ зрадник Ісуса.
 
Неодмінно, що Вій — збірний образ, зовсім зроблений генієм письменника. Біс з’явився перед бурсаком Фомою Брутом як відображення його своєю суттю, лінивства та гріхів. А читача жахливий Вій був повинен застерегти від помилок і помилок.