Східна цивілізація завжди докорінно відрізнялася від західної. Зараз багато східні країни прийнято вважати відстаючими, незважаючи на те, що конкретно Схід поклав початок розвитку багатьох наступних народів. Що все-таки зараз ми усвідомлюємо під терміном «Стародавній Схід»?

Старий Схід являє собою відокремлену групу цивілізацій, що заселяли місцевість східного Середземномор’я, від берегів річки Ніл до просторів західної та південно-західної Азії (Китай, Єгипет, Індія). Історія та культура Старого Сходу починаються в найглибшої старовини, в період між третім і четвертим тисячоліттями до н.е. Ось тоді повалилася остання Перська уряд, залишивши дорогу більш юним, початківцям свій розвиток цивілізацій.

Сучасне суспільство звикло до так іменується другорядного становища східних держав в світі, не достатньо кому зрозуміло, що прямо до П’ятнадцять століття за рівнем власної організації і культурного розвитку вони набагато випереджали Захід. Всі великі тоді відкриття були виготовлені конкретно на Сході: винахід механічних годинників, пороху, паперу, не кажучи вже про такі винаходи китайського народу, як компас і сейсмограф.

Саме поняття культури в країнах Сходу і Заходу значно відрізнявся. У Європі термін «культура» означав «обробіток, перетворення». Китайський ж рівнозначний ієрогліф «вень» перекладається як «прикраса». Конкретно в ньому полягає сенс східного поняття «культура» — витонченість, краса, прикраса. Звичайна культура Старого Сходу відрізняється більшою наступністю поколінь. Багато традиції сучасних східних держав сягають корінням в далеке минуле, у часи відсутності писемності, коли вони всі передавалися новим поколінням в усній формі.

Мистецтво Старого Сходу було щільно сплетено з багатьма сторонами протікають у суспільстві загальнокультурних процесів. Сама роль діяча мистецтва на Сході завжди була почесна. Наприклад, на зорі розвитку єгипетської цивілізації професія художника майже у всьому прирівнювалася до діяльності жерця, але, все таки не значилася самодостатньою. Художня культура Старого Сходу протягом тисячоліть вбирала в себе риси релігійних і філософських уявлень, соц норм і народних традицій побуту. Творчі особистості (живописці, архітектори і письменники картин) були покликані втілити у власній творчій діяльності класичні установки суспільства. Експериментальні проби висловити у власних творах щось нове, ще невідоме суспільству, копітко припинялися. Пов’язано це було, спочатку, з традиціоналізмом актуального укладу давньосхідних цивілізацій. У Старому Єгипті була ціла система канонів для живописців, містить правила, що описують те, які слід кольору використовувати і які пропорції дотримуватися при написанні портретів людей, зображенні тварин. Живописці й архітектори Старого Єгипту виступали в ролі зберігачів традицій і священних законів. Їм було доручено зображувати не тільки лише земне існування людини, та й знаходження його в інших світах, в які, як вважалося, він ішов після закінчення власного актуального шляху.

Звичайна культура Старого Сходу передавалася в головному через легенди спочатку усно, а з виникненням писемності у вигляді маленьких текстів, виведених на глиняних табличках. Образи міфологічних героїв можна знайти не тільки лише в сюжетах літературних творів, та й у скульптурі, архітектурі та живопису. Художня культура Старого Сходу в протягом багатьох століть зберігала своє чарівне призначення. Античні люди, наприклад, вірили, що відтворена копія бога так само, як він сам, володіє сильною силою, тому і почитати її слід більш його.

Сучасні східні країни відрізняються від своїх попередників релігійними та культурними традиціями, постійним в протягом багатьох тисячоліть залишається одне: прихильність класичному укладу життя, передача накопиченого досвіду від одного покоління до іншого.