Історія розвитку психології як науки була закладена ще в античності. Уявлення людей про те, що в людському тілі неодмінно є душа, було однією з основних думок старої міфології. А першим вченням про душу є анімізм, який за живими людьми увазі існування невидимих привидів.

У вчення про душу свою лепту занесли такі вчені як Геракліт, Гіппократ і Демокрит, за допомогою яких в психологію введені понятті про характер і його видах. Ідеї причинності та закономірності, висунуті давньогрецькими мислителями, лягли в базу всієї майбутньої психічної науки. Формула Геракліта: «Пізнай самого себе» означала початок діяльності людини в вихованні всередині себе розумної істоти, вміє керувати своїми емоціями, потребами і бажаннями.

Історія розвитку психології як науки в Середні століття пов’язана з боротьбою з ідолопоклонством і воцарінням християнства та інших глобальних релігійних вчень на земній кулі. Ібн Сіна, Фома Аквінський, Леонардо да Вінчі, пов’язуючи внутрішні властивості людини з природними, виробили поняття про те, що природа людини може бути поліпшена методом цілеспрямованих виховних процесів. Ера Просвітництва вводить в психологію воістину наукові поняття. Посеред їх визначення рефлексу, мислення, волі, розуму. І, врешті-решт, в XIX столітті, коли були виготовлені вчинені анатомічні дослідження людини і стало зрозуміло, що душа у видимій субстанції не існує, почалося становлення психології як особливої науки.

З того часу пройшло багато часу. Психологія стала готельної галуззю, без якої даний дослідження людський суті нереально. І розвивалася він не відокремлено від інших наук. Конкретно зв’язок психології з іншими науками дозволила зробити ті наукові відкриття, які зараз числяться базовими в області дослідження психологічних параметрів людини.

Зв’язок психології з іншими науками визначається суміжності завдань. Почнемо з біології. Людина — істота біосоціальна. І 1-а частина цього терміна показує на те, що перед тим, як почати вникати в психічні подробиці існування людини, необхідно детально ознайомитися з його біо даними, в особливості з особливостями центральної нервової системи. А друга частина розглянутого нами терміна прямо показує ще на одну затісно зв’язок психології з іншими науками, посеред яких на одному з перших місць знаходяться публічні науки. Не може психологія розвиватися без історії, так само заслуги історичних цивілізацій зробили ймовірними формування самих вищих функцій психіки людини. Без знарядь праці і знакових систем, математичних або буквених, нереально уявити для себе, що б вийшло з людиною.

Далі, зв’язок психології з іншими науками яскраво проступає у виникненні такої науки, як соц психологія. Людина поза суспільством нереально. Він сходу перетвориться в тварину. Його психіка може формуватися і розвиватися виключно в соціумі. Тому соціологія черговий базою для удачливості психічних дослідних робіт.

Людина від народження нічим не відрізняється від власних найменших братів. Свідомість і мислення у нього складається з плином часу, під впливом виховних та освітніх процесів. Тому ще один зв’язок психології з іншими науками визначається через її справи з педагогікою, яка є наукою, що має безпосереднє відношення до формування особистих рис особистості.

І, врешті-решт, прямий зв’язок психології з іншими науками відзначається через її філософські бази, про які було сказано раніше. Природа людського буття і особисті внутрішні властивості пов’язані затісно. Тому філософський погляд на суть людини застосовується і в психічній науці.