Політична влада — це конкретне і неодмінна зміст політики. Але її недостатньо, щоб забезпечувати неподільність суспільства, погоджувати між собою різні групи інтересів, зберігати систему розміреним, сприяючи при всьому цьому її розвитку, стрімко реагувати у випадку насувається загрози. Головне в політиці не те, яка влада, а те, які вона робить функції і як відмінно. А виражається це насправді в роботі партій, органів примусу і інститутів країни. Весь процес організації політичної влади та її функціонування визначається терміном «політична система». В його зміст заходить сукупність інститутів, що здійснюють владу. Також воно містить у собі всі форми спілкування між суб’єктами управління і його об’єктами.

Коли поняття «політична система» ввів в ужиток, це означало, що політика стала розумітися як самостійна область в науці. Стала усвідомлюватися і зв’язок всіх процесів і структур. Щоб дізнатися, які зміни відбулися, чи здатна вона забезпечити стабільність і зберігати рівновагу в групах інтересів, необхідно враховувати якісь події. По-1-х, тільки взаємодія з неполітичним світом додає політиці сенс. І по-2-х, це те, що вона є сферою фактично самостійним і має риси системи. При цьому всі її елементи так взаємопов’язані, що зміна одного спричинить за собою зміну всієї їх сукупності.

Ввів поняття «система» в науковий обіг ще спочатку Двадцять століття німецький біолог. Він представляв її як сукупність взаємодіючих частин. Але минуло не одне десятиліття, до того як і в публічних науках на практиці став вживатися системний підхід.

Розвиток його в політології було обгрунтовано конфігурацією уявлень про процеси, що відбуваються в політичній сфері, про її нерозривному зв’язку з неполітичним світом. Дана теорія стала відповіддю на панівною тоді практику розгляду всіх частин окремо, а не в їх сукупності. Адже розуміння зв’язку політики з іншими сферами життя прийшло в політологію не сходу. Все життя суспільства полягала в її рамки і підпорядковувалася тільки державі. Воно одноосібно займалося рассредотачіваніем цінностей і ресурсів. Але вкупі з появою інститутів цивільного суспільства з’явилася величезна кількість інтересів всіх груп населення.

На цьому грунті почала відбуватися спеціалізація всередині товариства політичних функцій і ролей. Усвідомити передумови такого рассредотачіванія нереально без урахування культурного життя суспільства і його ментальності. Концепція «політична система» замінила поняття країни і дозволила враховувати вплив на функціонування політичного світу неформальних пристроїв. Також вона віддала можливість усвідомити взаємовплив та зв’язок штатського суспільства і політичної поведінки і культури.

Дана концепція в перший раз була введена південноамериканськими вченими. Політична система розуміється ними обширно і позначає сукупність всіх структур суспільства в їхніх політичних проявах, також характеризує взаємодію суспільства з владою. Південноамериканський політолог Г. Алмонд заніс якісь доповнення в визначення цього поняття. Згідно його думку, політична система містить у собі не тільки лише політичні університети, та й економічні, соціальні структури. Не рахуючи того, вона включає і ті цінності і традиції суспільства, що історично склалися, також бази його культурного розвитку.

Сучасні політичні системи, наявні в світі, відрізняються величезним різноманіттям. Це показує на те, що їх підсистеми, що утворюють цілісність, взаємопов’язані і взаємозалежні між собою різними методами. Той механізм, який домінує в цьому сприяння, і є основою для типологізації певної політичної системи.