Біографія Веласкеса унікальна. Якщо багато живописців отримували славу тільки посмертно, насолоджуючись при житті крихтами, то він не тільки лише все життя був царським художником, та й був обласканий монархом, якому просто спілкувався. Це був безприкладний випадок хоча б так як ставлення до короля Іспанії Пилипу було схоже швидше на поклоніння, ніж на дружбу. Все ж, в майстерні Веласкеса, розташованої в царських апартаментах, знаходилося крісло монарха, який раз у день приходив подивитися, як працює живописець.

Природно, певні зусилля Веласкесу довелося докласти, щоб досягти такого становища. Спочатку слід сказати, що він був обдарований від народження. Батько, бідний дворянин, здав його на навчання до художника. У той час це був виклик суспільству, адже вважалося, що живописець — нехороший вибір для прийдешнього дворянина.

Цілими днями Веласкес вправлявся в зображенні. Він отрісовиваємих одну і ту ж модель в різних позах, пробував побутові сцени з життя. Потім Веласкес відвідав Мадрид. Він розраховував побачити короля, але зустріч не відбулася. Але він встиг написати портрет Луїса де Гонгори. Останній був відомим поетом, і картина Веласкеса дійшла до авторитетних вельмож. Так у художника з’явилися замовники.

Вже через рік барон Оліварес запросив його писати портрет самого короля. Слава про художника росла непримітно. Її справила одна зробила робота. Після того, як портрет був готовий, монарх просто запросив Веласкеса прийняти посаду придворного художника, на що той погодився без особливих роздумів. При дворі він отримав славу, не мати портрета, написаного його рукою, стало просто поганим тоном.