Побудований через Двадцять років після того, як закінчилося нормандське завоювання Великобританії, Алнквік думав як прикордонна фортеця між Англією та Шотландією — і залишалася нею до об’єднання цих держав за короля Якова I. Але і після чого він бував центром конфліктів: представники ворогуючих династій переховувалися тут і переслідували один одного, так що замок у різні роки ставав притулком то для Ланкастерів, то для католиків, то для прихильників шотландської цариці Марії Стюарт.

Одному з господарів замку, барон Алжернону прийшла в голову ідея відреставрувати будови в стилі італійського Відродження. Для цього він привіз майстри з Італії, і той навчив місцевих умільців різьблення по дереву, виробництва стельових панелей і інших винаходів, нічого спільного не мали з грізною норманської архітектурою. Замок відображає цю різностильові.

Зараз замок живе незвичайної життям, поєднуючи доступність для туристів і всі прикмети особистого житла. Володарі замку вживають крихітну двері в неймовірної товщини стінки, щоб випустити собак на ранкову прогулянку, а коли конкретно вона служила входом для біженців, що рятуються від супротивників. У бібліотеці поруч з раритетами, які збираються століттями, уважний погляд побачить нішу з екраном телека. У вітальні — шафи, зроблені для самого Людовика 14, а між тим тут час від часу приймають гостей.

Екскурсії починаються кожні Сорок хвилин з 10.30. Тут неодмінно слід оглянути Музей старожитностей, чинний з Одна тисяча вісімсот двадцять шість року, з шматками римської мозаїки, наскальними малюнками старих мешканців Нортумбрії, археологічними знахідками, стосуються стінки Адріана.

Ну і навіть вимова відображає старовину цього місця і іменує його слова: Alnwick вимовляється як «Annik».