Встановлення батьківства в судовому порядку обумовлює твір ряду дій, у тому числі і процесу доказування по певному випадку. Встановлення фактів визнання батьківства — це складний і місткий процес, який під силу тільки фахівцям. Неодмінно, що встановлення батьківства в судовому порядку тягне обов’язок батька по утриманню та вихованню малюка, про що прямо вказують норми сімейних відносин.

Потрібно відзначити, що не всі чоловіки при народженні малюка визнають його, і вчиняється встановлення батьківства в судовому порядку. Ще жахливіше ситуація спостерігається в такому процесі, як встановлення батьківства та стягнення аліментів. Чоловіки не визнають у ряді випадків своє батьківство і ухиляються від нього, тим паче, не згодні з виплатою грошей дитині, звані аліментах. Дана ситуація дуже нерідко призводить до того, що для встановлення народження малюка від певного чоловіка потрібно встановлення факту визнання батьківства в судовому порядку. Це трапляється на прохання зацікавлених осіб.

До умов потрібного порядку для судового встановлення, розглянутого юридичного факту, можна віднести різні події. По-1-х, це позашлюбні відносини між батьками, у зареєстрованому нормами права порядку. По-2-х, це відсутність заяви подружжя виду або волевиявлення батька в письмовому вигляді про встановлення батьківства. В-3-х, це відсутність згоди уповноважених органів на визначення спорідненості в РАГСі за заявою батька, якщо мати малюка загинула або її дієздатність виявилася неналежною. Це вичерпані список критерій, потрібних для такого процесу, як встановлення батьківства в судовому порядку.

Як вказує юридична практика, встановлення факту спорідненості відбувається позовною вимогою мами малюка. Мама, який досяг повноліття, має право в особистому порядку звернутися до судового органу із заявою про визначення факту спорідненості з віку Чотирнадцять років. Не рахуючи того, законом встановлено правомочність звернутися в розглянутий орган і татові малюка. Ця заява може бути прийнято, якщо мама малюка не бажає віддавати спільну заяву в ЗАГС про встановлення батьківства, також у разі його смерті або визнання недієздатним. Право відозви до судового органу не втрачає і опікун малюка. На практиці до осіб відноситься найближче сімейне оточення малюка, іншими словами дід і бабуся, племінники і тітки. Не виключено, що в коло розглянутих індивідів можуть бути приєднані зовсім сторонні для малюка особи. Якщо він досяг повноліття, то також може бути позивачем.

Слід особливо відзначити, що на аналізований вид справ, поширюється поняття позовної давності. Виходячи з цього, з позовом про встановлення батьківства, може звернутися суб’єкт права у випадковий момент після виникнення на світ малюка. Укупі з тим, необхідно уточнити, що якщо дитина достігнул повноліття, то відозва в трибунал про визнання розглянутого факту, відбувається з його згоди.

Справи про визначення батьківства розбираються судовим органом у порядку позовного провадження. -Відповідачем нерідко виступає батько малюка, крім дуже рідкісних випадків в практиці, коли мама сама отрешается підписувати спільну заяву про встановлення батьківства. Потрібно відзначити, що суперечки судового вдачі щодо запропонованих фактами зараховуються до складної категорії справ. За загальноприйнятим правилом, вони досить довгі і дуже млосні в моральному відношенні для всіх осіб беруть участь у процесі.

Виходячи з того, що при розгляді справи про встановлення батьківства малюка, у якого є певний батько, ця особа повинна в обов’язковому порядку бути притягнутий до залу засідання суду. Це робиться з метою, щоб у разі задоволення позовної заяви, підготовча інформація про батька була ліквідована із записів РАГСу.