Шлюб є фактом юридичного значення, який народжує правомочності й обов’язки сторін. Відповідно до закону, який діє в області сімейних відносин, власність, яка була куплена дружинами під час їх подружнього союзу, є їхнім спільним майном. Дуже нерідко особи, які реєструють шлюб, не хочуть продовжити справи подружнього вдачі. У даному випадку говорять про таке явище, як визнання шлюбу недійсним. Так, подружній альянс може бути не тільки лише піддатися розірванню, та й може мати місце недійсний шлюб.

Закон встановлює перелік підстав вичерпані вдачі, по яких трибунал виробляє порядок визнання шлюбу недійсним. До одного з таких підстав можна з усією визначеністю віднести фіктивний шлюб. Він складається з різних причин і, виходячи з різних актуальних подій. Дуже нерідко сторони, уклавши фіктивний шлюб, не переслідують якийсь нехороший мети і уповають, що їх не торкнеться таке поняття, як визнання шлюбу недійсним.

До речі, розглянуто дію про розірвання такого шлюбу робиться тільки трибуналом. При винесенні рішення не на користь осіб, фіктивно уклали шлюб, судовий орган в протягом триденного терміну з денька введення в легітимну силу судового рішення надсилає виписку в ЗАГС. Слід усвідомлювати і роздільно відзначити ту обставину, що на відміну від інших підстав недійсності подружнього союзу, які б свідчили про порушення тієї або іншої норми права при здійсненні процедури вступу в альянс, як не дивно, але у фіктивному шлюбі всі умови дотримані. Все ж, мають місце невідповідності істотного вдачі меж його складової і формі.

Таким макаром, як уже вказувалося, шлюб застосовується законним методом і формально незаплямований, але це засіб для досягнення цілей, непорівнянних з основними цілями самого подружнього інституту. Тому визнання шлюбу недійсним в даному випадку зобов’язане мати місце. Подружній альянс може бути визнаний в якості фіктивного незалежно від того, чи є він таким для однієї або для обох сторін. Відзначимо, що наявність згоди обопільного виду на оформлення подружнього союзу без мети створення сімейних відносин не має аналогії з умовою вступу в шлюб, який передбачений законом. Йдеться про критерії угоди сторін добровольчого і обопільного вдачі. Адже згоду вступаючих у родинні справи не принципово саме по собі, а сутність згоди полягає в тому, що люди висловлюють наміри справжнього характеристики по створенню сім’ї в якості осередку суспільства. А згода людина фіктивно стали дружинами, не відображає волі сторін, яка була б правдива і реальна. В інших обставинах, термін фіктивний шлюб варто було б обмежити випадком, коли одна із сторін діяла без наміру створення сім’ї, а інша сторона помилялася найчеснішим чином.

Закон визначає список осіб, які мають правомочності по визнанню шлюбу недійсним. У такий список осіб відноситься неповнолітній чоловік, повнолітня людина, опікуни, прокурор. Не рахуючи того, в законі передбачені випадки, коли їх присутність позбавляє недійсність подружнього союзу. Приміром, судових орган може визнати шлюб реальним, якщо до періоду розгляду справи про визнання беззаконності подружніх уз, пропали всі події, які перешкоджали його оформленню. Також, трибунал не вправі визнавати беззаконням шлюбу, якщо особи до засідання суду, зробили сім’ю. Справи, які розглядаються судовим органом, як фіктивні, це справи подружжя, які отримують загальне майно або стовідсотково клопочуть один про одного. Такою порядок визнання шлюбу недійсним.