У той час як витрати, пов’язані з покупкою сировини і матеріалів, оплатою праці працівників, що виробляють певний продукт, комісійними, виплачуваними торговцям, досить просто ставляться на собівартість продукції і дозволяють знайти рентабельність продажів, такі витрати як, приміром, оренда офісного приміщення, рознести по різних товарах досить проблематично. Витрати такого роду відомі як витратні витрати, і вони зазвичай вираховуються із загальних доходів компанії, перед тим як буде порахована чистий прибуток.

Але такий підхід виходячи з переконань сучасного менеджменту не зовсім правильним. Адже можливо виявиться, що продукт, який, згідно зі стандартними розрахунками, приносить підприємству найбільший прибуток, по суті, виявляється самим збитковим. Якщо рішення про товарної політики компанії буде прийнято без урахування витратних витрат, то результати, на подив керуючих, можуть бути дуже плачевними.

Але до того як розібратися з тим, як таке може бути, потрібно знайти склад витратних витрат. По суті, він у значній мірі Завіт від вдачі діяльності підприємства, але якісь класичні затратні витрати все таки можна відзначити. Це, спочатку, все, що пов’язане з витратами на управління, такими як оренда кабінету, покупка компів, заробітної плати керуючих і т.д. Не рахуючи того, сюди можна віднести знос виробничого обладнання, витрати на зберігання продуктів на складі, страховку і т.д. Як ви вже зрозуміли, загальна логіка така, що затратні витрати — це витрати, які нереально віднести конкретно на той або інший продукт, згідно з традиційними правилами бухгалтерського обліку.

Але справді це нереально зробити? По суті, згідно з останніми фронтах в менеджменті, витратні витрати не тільки лише можна, та й необхідно намагатися розподілити по різних товарах з асортименту компанії. Кінчено, зробити це безпомилково не вийде, тому для податкової звітності така форма обліку не піде, але для внутрішнього використання буде досить дієвою. Правда, для цього доведеться трохи потрудитися.

Все, що вам необхідно зробити — це спробувати знайти, в якій пропорції ваші затратні витрати можна розподілити по різних товарах. Більш звичайної метод пропонує вам поділити всі витрати згідно робочого часу, який витрачають співробітники, конкретно створюють продукт, на його створення. Цей метод дозволяє декілька більш точно побачити реальну величину витрат, які підприємство несе на створення однієї одиниці певного продукту, але підсумок все ще залишається досить неточним.

Якщо ви бажаєте побачити достовірні числа, то вам доведеться проаналізувати будь-який з різновидів витратних витрат на предмет того, до якого продукту їх можна віднести. Припустимо, це — витрати, пов’язані зі службою роботи з покупцями. Ви зможете порахувати в процентному співвідношенні, по якому продукту дзвонять в службу покупці, помножити цей відсоток на загальну суму і додати придбані числа в собівартість кожного продукту. Якщо йде мова про знос устаткування, то ви зможете виконати поділ витратних витрат згідно обсягами виробництва. Заробітна плата рекламників може бути розбита в узгодженні з тим, над просуванням яких конкретно товарів на ринок вони працюють.

За аналогічним принципом ви зможете розподілити всі витрати. Придбаний підсумок вас точно здивує. Досить нерідко товари-аутсайдери з найвищою собівартістю виявляються по суті більш прибутковими продуктами. Побудувавши свою товарну політику на принципі поіменного рассредотачіванія витратних витрат, Ви можете досягти по-справжньому видатних результатів.