Вірмени, як зрозуміло, одна з древніх націй. Історія цього народу налічує кілька тисячоліть. Колись мали величезне уряд, зараз вони змогли утримати тільки невелику місцевість власної імперії. Будучи тривалий час під турецьким і перським ярмом, змогли все таки зберегти не тільки лише свою релігію і культуру, та й мова.

Як зрозуміло, вірменську мову становить окрему гілку індоєвропейських мов, точнісінько як і грецький. А вірменська культура — одна з найбагатших в історії населення землі. І зараз, незважаючи на представників цієї цивілізації, які живуть за межами сучасної Вірменії, важко повірити, що вони представники колись величного вірменського країни. І, завдяки їм, у світі складають невірне світогляд про вірмен, адже багато хто не знає, що люди, що живуть у Вірменії разюче відрізняються від тих, які ганьблять ім’я народу в інших країнах, а саме, в Рф. Громадяни Республіки Вірменія — інтелігентні, релігійні люди, і час від часу їм буває дуже ганебно за власних співгромадян. Хоча, природно, після Геноциду вірмен в Османській імперії навіть самий хороший люд зумів помінятися, незважаючи на те, що витворяють з їх дружинами, дітками та батьками.

І все таки, вірмени, релігія яких посприяла їм вижити і перенести навіть такі муки, змогли зберегти свій уряд і незалежність. Природно, від колишньої величі не залишилося й сліду, багато пам’яток старовини, церкви і хачкари залишилися на місцевості сучасної Туреччини, але історія і розвинена культура залишили власний відбиток.

Що все-таки це за вірменський релігія? Яка її історія? Конкретно цьому присвячена ця стаття.

Всім зрозуміло, що «вірмени, релігія» — слова практично синоніми, так як конкретно цей люд в Триста один році першим у світі прийняв християнство як муніципальну релігію. Головну роль в цьому зіграв Григорій Просвітитель, який був оголошений святим за свої нагороди. Таким макаром, виходить, що вірменська релігія — найміцніша, так як до нинішнього днинки вона не помінялася. Люд залишився вірний християнству навіть під небезпекою знищення цивілізації, адже турки і перси зобов’язували всіх прийняти магометанство, по іншому ж людей просто вбивали.

Але повернемося до історії. Вірмени, релігія яких пов’язана з великою кількістю легенд та переказів, до цього часу зберігають їх у власному сердечко. Так, страдницька погибель Ріпсімеянок, святих дів, відома всім. Ці дівиці були родом з Риму, вони бігли звідти, гнані за свою релігію і всюди проповідували християнство. Коли вони достігнул Вірменії, в якій ще зберігалося ідолопоклонство, правитель Трдат закохався в одну з їхніх. Але був відкинутий, що викликало його гнів. Дівиці були засуджені до страдницьке погибелі, і вони всі загинули, крім діви Нуне, яка бігла до сусідньої Грузії. Правитель Трдат почав мучитися від нервової захворювання. Але сестра царя побачила сон про те, що зцілити її брата може тільки Григорій, якого Тринадцять років тому заточили в яму без їжі і води. Здавалося б, дивом, але той зміг вижити і зцілити царя. Трдат увірував в християнство, проголосивши його держ релігією Вірменії.

Вірмени, релігія яких змогла зберегтися завдяки Вірменської Апостольської церкви, пам’ятають історію і почетают пам’ять про святих. Так, до цього часу в місцевості Хор Вірап можна спуститися в яму, в якій Тринадцять років був укладений св. Григорій Просвітитель. Спускатися туди можуть не всі — там глибоко і дуже похмуро. Але, мабуть чудеса Божі ж трапляються, тому святий зміг вижити і посприяти цивілізації знайти справжню віру. Ось яка релігія у вірмен!

Не рахуючи того, на місцевості сучасної Вірменії є багато древніх церков і каплиць, відвідавши які відчуваєш, що цей люд справді обраний Богом. І нехай Арарат аж до цього часу залишилася на місцевості Туреччини, але з болем в серці кожного з вірмен говорить «Моя священна гора». Колишню велич, історію і біль народу нереально забути. І, закінчивши статтю, хочеться навести слова, які кожне Двадцять чотири квітня — Денек пам’яті жертв Геноциду вірмен в Османській імперії — вимовляє кожен вірменин. Ніщо не забуто, ніхто не забутий. Цей люд пам’ятає і вірує.