Час від часу буває, що професійного письменника, творця багатьох книжок робить відомим одне-єдине твір. Так сталося з Вільямом Голдінгом. Він писав вірші, п’єси, романи, але більш відоме його твір — «Повелитель мух». Воно не тільки лише було переведено на багато мов, та й два рази екранізований. Це відвертий, іронічний відповідь творцеві «Коралового острова» Баллантайн. У власному творі Голдінг зобразив стршную картину дитячої нещадності й дикості, показав, як вузький наліт освіченості і цивілізації. Малюки, волею варіанти потрапили на півострів без дорослих, швидко перетворюються в первісних дикунів, готових вбивати і приносити жертви мертвої кабанячої голові.

Письменницький талант проявився в Голдінга вже в сім років, і предки підтримали нащадка. Він навчався в Оксфорді, в інституті Брейзнойс, де отримав диплом бакалавра гуманітарних наук. Після закінчення інституту Голдінг працює вчителем, під час Другої Світової служить на флоті, а після війни знову йде працювати в школу, паралельно займаючись своїми творами.

Війна значно вплинула на його світобачення. За Голдінгом міцно закріпилася слава песиміста, хоча сам він стверджував, що в його книжках немає тієї безвиході, яку ліцезреют в їх критики. Його герої зазвичай ставали прикладами того, як людина змінюється в екстремальній ситуації, Голдінг багато уваги приділяє морально-етичним, духовним питань. Але незважаючи на власний песимізм (а може і завдяки йому), в Одна тисяча дев’ятсот вісімдесят три році Вільям Голдінг став лауреатом Нобелівської премії з літератури, хоча передбачалося, що більш можливим кандидатом є Грем Грін.

Творчість Голдінга багато похмурих пророцтв і прикладів людський нещадності, обмеженості, лицемірства, так що мимоволі починаєш думати про майбутнє населення землі.