Управлінська психологія — це сфера психічної науки, що вивчає психічні закономірності в управлінській роботі. Це — структура, особливості та специфічність управлінської діяльності, методи використання психічних якостей для вирішення різних завдань менеджера. Керуючий кожен деньок стикається з найрізноманітнішими справами, завданнями, проблемами. Заплутатися в цьому вирі абсолютно неважко, а труднощі, як зрозуміло, часто очікують в самий невідповідний момент, і необхідно постійно бути готовими до їх вирішення.

Помітно, що в появі нештатних ситуацій і несподіваних подій немає повністю ніякої системи, але якщо задатися метою, можна створити метод дій для того варіанту, коли щось піде не так. Побічно сюди відносять складання робочого плану, утримання в порядку всіх поточних справ, щоб при непотрібної ситуації не з’явилися затримки, які можна було передбачити і попередити.

Складність роботи менеджера, по суті, полягає в тому, що йому постійно необхідно впорядковувати та класифікувати моменти і діяння, які потрібні для вдалої роботи компанії. Управлінець міркує, що йому раз у день необхідно приймати величезну кількість рішень, і вони повинні виявитися вірними. Психологічно це дуже важко.

Управлінська психологія вчить оволодівати власною діяльністю, обдумувати себе її частиною. Діяльність кожної людини складається з маленьких компонент, і їх необхідно знати досконало, в тому числі — їх психічну структуру. Керуючий, який відмінно знайомий з головними компонентами психічної структури діяльності, володіє рядом переваг. Приміром, він лицезреет головне, що необхідно зробити для заслуги тієї або іншої мети. Також він знає, як близько мету і скільки залишилося до тих пір, коли вона буде досягнута. Найдосвідченіший менеджер може підкоригувати хід розв’язання задачки і отримати відповідний підсумок більш прибутковим собі і компанії методом.

Психологія прийняття управлінських рішень передбачає наступні складові:

  • Дохідлива постановка зрозумілих цілей, в еталоні — перед усіма працівниками. Кожен співробітник повинен чітко уявляти, якою безпосередньо вклад конкретно він повинен зробити для заслуги спільної мети.
  • Мотивація — те, без чого рядові працівники не стануть докладати зусиль для вирішення будь-якої задачі. Справа в тому, що зазвичай неважливо яка компанія — це справа керуючого, його амбіції, а для більшості службовців — метод заробітку.
  • Делегування можливостей — передача керівникам відділів контролю ходу виконання задачки в кожному підрозділі.
  • Рефлексія.

Управлінська психологія вчить створювати умови для підпорядкування головних компонент діяльності менеджера. Такі умови можуть бути виражені у вигляді вимог до здібностей менеджера.

Контроль — це, мабуть, основний момент, який просить управлінська психологія. При цьому тримати під контролем необхідно як роботу всіх службовців, так і свою діяльність.

Цілепокладання — усвідомлення психічної значимості цілей, уміння вірно сконструювати і вірно донести до службовців майбутні цілі, вміння відмінно планувати свою діяльність та впровадження цього корисного уміння на підприємстві.

Мотивація — в еталоні необхідно знати вдачу і особливості власних підлеглих, бути в курсі їх життя, щоб знайти, що цікаво кожному і може захопити групу працівників.

Постановка завдання — слід знати, що необхідно для плідної роботи, що може стати в нагоді надалі і як посприяли виконані раніше завдання. Необхідно також знайти етапи роботи та їх часові рамки, знати, як узгоджується досягається мета з іншими ймовірними, як впишеться в роботу компанії.

Делегування передбачає передачу частини можливостей керівникам на місцях, але не всі можливості можна довірити іншим.

Таким макаром, діяльність керуючого просить широкої бази знань і умінь і незмінного їх вдосконалення.