Сучасне життя керуючого — насичена і багатогранна, йому доводиться вирішувати декілька завдань відразу і при всьому цьому відповідати найвищій культурі управління, яка дуже потрібна в сучасному суспільстві. Культура підприємництва в Рф виходить на новий рівень розвитку, тому керівники, які можуть вірно і дієво вирішувати поставлені завдання, доводити їх до колективу, управляти і координувати роботу компанії цінуються дуже високо.

Управлінська культура керівника базується на певних нормах:

— юридичні норми. Як і всі співробітники підприємства, керуючий має права та обов’язки, його діяльність регламентується нормативними актами, він повинен відмінно знати і дотримуватися.

— моральні норми припускають, що начальник не дорівнює до божества, у нього також мають бути мораль, етика і моральність.

— організаційні норми визначають різні норми організаційного плану, прийняті в організації, режим і графік роботи підрозділів і організації в цілому, правила внутрішнього розпорядку і т.д.

— економічні норми базуються на економічній діяльності організації.

Проф та моральний розвиток керуючого, його службова етика, традиції управління — це управлінська культура керівника, яка містить в собі декілька «субкультура»:

1.Особисті культура увазі форму спілкування з підлеглими, особисту гігієну, охайний зовнішній вигляд, рівень і т.п.

2. Серйозне планування особистого і робочого часу. Управлінська культура керівника неуявних без точної постановки цілей і планування робочого днинки. Грамотний і зібраний керуючий повинен відшукувати час для роботи з персоналом, вирішення виникаючих питань і коректування поставлених цілей у зв’язку з конфігурацією завдань, зустрічей з керівниками підрозділів, нарад, переговорів і пр.

3. Звідси випливає культура проведення переговорів, нарад, зборів і т.д.

4. Культура проведення особистих бесід зі співробітниками по хоч яких питань. Тут особливо цінуються вміння слухати і прийняти правильне рішення.

5. Культура робота з документами та листами. Керуючий повинен зробити точний документообіг у власній організації. Всі принципові листи і папери неодмінно повинні доводитися до відома відповідальних службовців. На всі листи повинен бути дана своєчасну відповідь. Найголовніше — контроль виконання.

6. Культура ораторського мистецтва. Так як величезну частину часу керуючий проводить, спілкуючись з підлеглими, вміння добре викладати свої думки та доносити до співрозмовника основну ідею необхідно розвивати постійно.

7. Сучасна управлінська культура також включає культуру робочого місця. Стіл керуючого не повинен бути постійно завалений купами паперів, в яких всі принципові документи будуть обов’язково губитися. Головні поточні документи — все, що повинно бути у начальника на столі. За зовнішнім виглядом столу у гостя складається перша згадка про керівника. Не рахуючи цього, всі меблі в кабінеті керуючого повинна бути новенька, а квіточки — мати доглянутий і розквітаючий вид.

Управлінська культура керівника часто розглядається як стилі управління персоналом: авторитарний, демократичний (або його різновид кооперативний стиль), індивідуально-ситуативний і ліберальний. У кожного стилю є свої плюси і недоліки. У чистому вигляді стилі управління фактично не зустрічаються, швидше, мають місце тільки змішані форми з домінуванням рис одного зі стилів. Краще всього вибирати для певної ситуації або особистих особливостей підлеглого власний стиль управління. І, всупереч сформованому переконанню, вибір стилю не перебуває в залежності від статі керуючого, швидше, від його вдачі, особистого досвіду, характеру і переконаності у власних силах.