Відповідно до сучасної теорії менеджменту управління позаоборотними активами підприємства (ВА) є важливим елементом всієї стратегії управління, яка реалізується тим або іншим суб’єктом, провідним господарську діяльність. Вона полягає в підтримці такого режиму, при якому відбувається своєчасне оновлення грошових ресурсів і потрібний рівень ефективності їх використання в інтересах бізнес-діяльності. Політика управління в цій сфері будується в кілька кроків, основними з яких є:

— аналіз активів, який передбачає:

а) дослідження динаміки конфігурації обсягу ВА, в порівнянні з динамікою конфігурації обсягів виробництва та реалізації продукції,

б) дослідження їх складу і причин конфігурації структури,

в) оцінка зношеності ВА,

г) визначення періоду обороту і швидкості оновлення ВА,

д) оцінка ефективності використання ВА.

— проведення оптимізації обсягу і структури ВА;

— діяльність по своєчасному оновленню ВА і встановленню ціни цього оновлення;

— управління позаоборотними активами підприємства виходячи з переконань пошуку нових методів і резервів забезпечення їх дійового використання.

Принциповою частиною всієї політики управління є також збільшення ділової активності контори, підприємства або установи. Така діяльність, як управління діловою активністю підприємства, являє собою систему взаємопов’язаних і взаємозалежних економічних процесів і характеристик, що відображають всі сторони господарської діяльності. Його можна представити у вигляді Три блоків — процес управління рекламною діяльністю, створенням і збутом продукції. Без аналізу та оцінки споживачів підприємство не зуміє в чіткому мірою скласти виробничу програмку. Плани і кошториси, засновані на недостовірній інформації, будуть носити імовірнісний нрав, вони не будуть мати економічної цінності і можуть призвести до «затоварення» продукций не користується попитом.

Ось тому це управління можна розглядати як компонент діяльності, передбачає управління позаоборотними активами підприємства в цілому. Детермінується це тим, що, наприклад, звичайної, втрати сировини і матеріалів (шлюб), неефективне впровадження власних і позикових коштів — все це здатне привести підприємства до підвищення витрат, і як наслідок вірогідні зниження прибутку і отримання збитку. Управління збутом передбачає аналіз і оцінку конкурентоспроможності продукції, що випускається. Іншими словами, дослідження аналогічної продукції, виявлення вразливостей суперників з метою недопущення даних недоліків у власній продукції. Розробку цінової політики, що включає догоджання споживачів різного достатку (створення продукції від «економ» — до «vip» класу). Іншим напрямком служить аналіз та оцінка розрахунків з покупцями (споживачами). Від швидкості обороту коштів у розрахунках залежить потреба підприємства в грошових ресурсах. Чим менше коштів осідає в дебіторській заборгованості, тим жвавіше ці кошти повертаються в обіг і приносять додатковий прибуток. Підвищення тривалості оборотності засобів у розрахунках призводить до нестачі грошей, і як наслідок з’являється необхідність у вербування додаткових джерел фінансування, якими в більшості випадків стають дорогі кредити.

Блоки процесів регулювання ділової активності взаємопов’язані і взаємозалежні. Від того, як чудово виготовлені рекламні дослідження, залежить реалізація виробленої продукції. А попит на продукти і послуги вірогідний за умови випуску продукції відповідного властивості.

Функції даного виду управління полягають у

1. постановці цілей діяльності підприємства;

2. плануванні їх заслуги;

3. розробці нормативів використання ресурсів;

4. забезпеченні критерій для виконання цілей розвитку підприємства;

5. стимулювання працівників і персоналу підприємства для досягнення поставлених цілей і завдань;

6. плануванні та рассредотачіваніі ресурсів у просторі та часі;

7. обліку результатів заслуги мети, аналіз і регулювання відхилень.

Слід усвідомлювати, що управління активністю не зводиться тільки до розробки заходів з усунення уповільнення оборотності активів і капіталу, а містить у собі великий комплекс зусиль по взаємодії управлінського персоналу і виробничих підрозділів.

Це можна віднести і до такого виду діяльності, як управління валютними активами підприємства, є частиною функцій управління активами. Це управління покликане забезпечити збільшення інвестиційної потенціалу підприємства. Основним змістом управління виступає підтримання можливості підприємства негайно розрахуватися з усіма наявними обов’язками, тобто забезпечення платоспроможності.

Основна мета такого управління полягає у формуванні значущого обсягу валютних активів. Управління позаоборотними активами підприємства в контексті цієї задачки є потрібним інвентарем максимізації величини середнього залишку, тому що дана задачка може бути вирішена на базі всеохоплюючої економії і збільшення ефективності роботи всіх ланок виробництва та інших служб підприємства.