Трудові ресурси як фінансова категорія позначають працездатну частину всього населення країни, здатну в силу розумових і психофізіологічних рис займатися створенням речових благ або послуг. До цього виду ресурсів відносяться всі зайняті в економіці люди, також ті, хто не зайнятий в ній, але здатний трудитися.

Трудові ресурси підприємства (Персонал) — Це сукупність всіх фізичних осіб, що перебувають з підприємством як з юридичною особою у регульованих контрактом найму відносинах.

Від властивості трудових ресурсів підприємства залежить підсумок його діяльності та конкурентоспроможність. Поняття «трудові ресурси підприємства» відображає його потенціал. Типово, що на відміну від інших ресурсів підприємства, тільки ця група може домагатися від роботодавців конфігурації критерій роботи та оплати, також співробітники підприємства можуть добровільно відмовлятися від виконання робіт і звільнятися за власним бажанням. Тому впровадження трудових ресурсів підприємства повинно бути дуже дієвим і обмисленним.

Трудові ресурси підприємства володіють двома головними рисами: структурою і чисельністю.

Кількісна риса цих ресурсів визначається обліковою (кількість на певну дату за документами), середньооблікової (за певний період) і явочній (що з’явилися на роботу в певний час) чисельності.

Високоякісна рис персоналу перебуває в залежності від кваліфікаційної підготовки працівників та їх відповідності займаним посадам. Високоякісні властивості оцінити ще важче, ніж кількісні, так як одного усвідомлення властивості праці зараз практично не вироблено.

Структура трудових ресурсів визначається по сукупності окремих груп працівників, які з’єднуються воедінижди за певною ознакою. Виділяють промислово-виробничий і непромисловий персонал.

Промислово-виробничі ресурси підприємства беруть участь у конкретному виробництві речових цінностей (робочі цехів, апарату заводоуправління, наукових відділів та ін.)

Непромислові (невиробничі) ресурси зайняті в обслуговуванні сфери виробництва. До цієї групи відносять працівників, зайнятих у побутовій та соціально-культурній сфері (підсобні господарства, мед, житлові служби, школи і т.д.).

Всі співробітники підприємства промислово-виробничої сфери поділяються на ряд категорій.

Керівники виробляють управління підприємством. Трудові ресурси підприємства вищого рівня — директори та їх заступники. Середня ланка представлено начальниками змін, цехів, дільниць. Низовий рівень представляють майстри, бригадири.

Специ зайняті в цехах і службах заводоуправління, вони займаються інженерною підготовкою, розробкою технологій, організацією виробництва і т.д. Всі специ поділяються за рівнями. Вищий рівень представлений головними спецами, начальниками управлінь, секторів та їх заступниками. Середній — економістами, юристами, інженерами і т.д. Низова ланка — молодші специ, розподільники робіт, техніки і т.д.

Робочі конкретно зайняті у виробництві. Залежно від вдачі ролі робітників у виробничому процесі їх можна поділити на головні і допоміжні.

Службовці займаються технічним обслуговуванням виробництва (креслярі, рахівники, діловоди).

Структуру можна розглядати і розглядати по наступним ознакам, як проф структура (співвідношення професій та спеціальностей), кваліфікаційна (співвідношення працівників різних кваліфікаційних рівнів або ступеня проф підготовленості), половозрастная, за стажем (загальному або на даному підприємстві), за рівнем освіти (вища, незакінчену вищу, середню особливе, середнє, неповне середнє або початкове).