З давнешніх часів людство прагне пізнавати світ, який їх оточує. Цікавість і завзяття до незвіданого протягом усього часу вело людини вперед, змушуючи робити величаві відкриття. На даний момент у світі, повному інфи і скоплених пізнань, людина вирішує ще більш складні задачки, ніж ті, що стояли перед його праотцями в дальньому минулому.

Час від часу постає питання, навіщо потрібна традиційна філософія? Багато хто навіть іменують її лженаукою, адже вона начебто не несе певних пізнань. Такий світогляд важко заперечити, також нелегко роз’яснити, навіщо конкретно ми освоюємо ті пізнання, які осягаються багато століть назад.

Для початку варто розібратися, яке місце займає філософія в ієрархічній структурі наук. Хоч якийсь зания людини починалося з загального судження щодо того, що могло б бути. Практично в базі хоч якийсь науки лежить великий філософський пласт. Вчені уми міркували на тему може бути розвитку і тільки пізніше вводилися певні дані і проводилися обчислення.

Отже, традиційна філософія — це, з одного боку, предтеча всіх наукових дисциплін, з іншого боку, дуже примітний внесок, що зробив вплив на формування світорозуміння. І конкретно про другому значенні на даний момент дуже нерідко забувають, так як людині просто потрібні якісь орієнтири та постулати, які дозволять йому класифікувати свої пізнання і уявлення.

Древній період

Більш помітним періодом є древній, так як конкретно в цей час з’явилися видатні мислителі, які поклали базу прийдешнього розвитку наук. Тут можна виділити два головних види — грецьку і східну філософію.

Якщо розглядати ретельно традиційний період древньої філософії, його можна поділити на кілька кроків, які характеризуються тими чи іншими особливостями. У загальній труднощі до давнього періоду відносяться будь філософські течії з Дванадцять в. до н.е. і до Сім ст. н.е. — Практично Два тищі років.

Сюди відносяться твори Гомера, роботи Піфагора, Демокрита і Левкіппа, також різні твори східних мудреців.

  • 1 крок — 7-5 ст. до н.е.
  • 2 крок — 5-4 ст. до н.е.
  • 3 крок — 4-2 ст. до н.е.
  • 4 крок — Один ст. до н.е. — П’ять в. н.е.

Традиційна філософія в уявленні стародавніх греків обхоплювала головні актуальні процеси, що оточували людей. Тоді їхня цивілізація перебувала в самому початку розвитку, і вони представляли світ як величезне скупчення різних процесів, актуальних і природних. Практично грецький традиційна філософія тих пір — це спроба класифікувати пізнання, упорядкувати їх і прослідкувати різні закономірності.

Величезне значення приділялося міфології, чуттєвих образів, метафор, але при всьому цьому робилися проби пов’язати все це з одержуваними знаннями про нескінченному космосі і Всесвіту. У той час очолювала нерефлексивне форма свідомості, тобто людина не приділяв настільки пильної уваги собі, тому образ світу в той час і дійсний світ не розрізнялися, та й не поєднувалися.

Пізні періоди традиційної філософії

Древні філософи традиційного періоду характеризується, спочатку, зародженням найглибших, базових філософських систем і різних традиційних шкіл: платонівської школи, школи перипатетиків, скепсису і епікурейської школи.

У наступні етапи розвитку історії головну роль зайняв Рим, тому він вже надавав основний вплив на формування філософських поглядів. Грецькі погляди одержали своє майбутнє розвиток відразу з формуванням нових напрямків і течій. Все це зробило істотний вплив на формування світорозуміння населення землі в той час, на становлення принципів моралі і права, також на розвиток науки та інших головних галузей людського існування.