Токіо, столиця Країні висхідного сонця.

Токіо, столиця Японії, розміщений на південно-сході острова Хонсю, в низькій частині головної рівнини Канто, в узбережжя Токійської затоки. Населення містечка складає 11,6 млн. мешканців, а населення так іменованого столичного району (Сютокен), до складу якого входять містечка і населені пункти чотирьох префектур, — вище Двадцять вісім млн. чоловік. Токіо належить до числа більш перенаселених міст світу. Середня щільність населення в столиці — 800-1000 чоловік на Один км2, і населення продовжує зростати. Багато мешканців розтрачують до декількох годин кожен деньок, щоб дістатися на роботу.

Раніше Токіо іменувався Едо, що значить «Вхід у затоку». З’явився Едо посеред XV століття, у вигляді фортеці, що стала в майбутньому резиденцією сьогунів Токугава. У Одна тисяча вісімсот шістьдесят дев’ять році в Едо була перенесена з Кіото резиденція правителя, місто було перейменовано в Токіо («Східна столиця») і став столицею Країні висхідного сонця. Посеред XIX століття, із закінченням 200-літньої ізоляції Країні висхідного сонця від навколишнього світу, почався новий крок розвитку містечка. У ХХ столітті цей процес два рази переривався, але на короткий термін. У Одна тисяча дев’ятсот двадцять три році сильний землетрус забрало понад Сто тисяч життів, зруйнувало жд мережу і величезну частину центральних районів містечка. Ще величезні руйнування та людські втрати принесли із собою бомбардування американської авіації під час другої світової війни. Але після війни Токіо був не тільки лише відновлено, та й перевтілився в одну з грошових столиць світу.

Головний фінансово-промисловий центр країни і один з найбільших міст світу, столиця Країні висхідного сонця дає близько п’ятої частини державного доходу країни. Токіо — великий порт, який сприймає рибальські судна і кораблі каботажного судноплавства. Приморський ділянку з центром Токіо перевтілився в індустріально-транспортне ядро всієї Країні висхідного сонця, через що знаходяться тут порти проходить практично половина всього зовнішньоторговельного обороту країни. Він включає порти: Йокогама, Кавасакі, Йокосука, Тіба. У Токіо розвинені машинобудування, легка, текстильна, поліграфічна, хім, харчова та інші галузі індустрії. Тут знаходяться Два інтернаціональних аеропорту — Ханеда і Наріта.

Токіо вражає своїми нечуваними, збожеволілими темпами та енергією. На 1-ий погляд токійський міський пейзаж виглядає дуже гнітюче: дрібні, схожі на взуттєві коробки, будиночки, скупчення офісних будівель, над якими, за величезним естакадах, проносяться битком набиті пасажирами експреси. І все таки ця картина відображає те, що ми називаємо японським економічним дивом, а чарівництво — це практично завжди успіх.

Токійські міські райони, особливо пригороди, не стали жертвами культури гіпермаркетів і великих торгових центрів. Вулиці містечка являють собою суцвіття величезної кількості маленьких спеціалізованих магазинчиків, ресторанів і кафе, багато з яких відкриті до глибокої ночі. Ділові квартали містечка оточені житловими районами, являють собою абсолютно інше місто — місто старих деревних будівель, магазинів кімоно і маленьких закусочних у японському стилі, де старі япошки в державних одягах тихо підмітають мостову перед будинками своїми солом’яними мітлами.

Зараз місто можна умовно поділити на Два частини: одна з них, яка містить в собі торгові та ділові райони, знаходиться на захід від вулиці Гинза. Інша частина, до якої входять житлові, або «спальні», райони, розміщена на схід від Гинза. Для туристів більший інтерес представляють райони центрального Токіо, що лежать всередині кола, утвореного жд лінією JR Yamamonte. Ви не відшукайте в містечку якихось архітектурних особливостей і пам’яток, післявоєнне будівництво відрізнялося прагматизмом і міркуваннями необхідності і економії, ось тому в Токіо сильно багато абсолютно невиразних, «сірих» вулиць. Відвідування численних магазинів і ресторанів вважається самим захоплюючим розвагою в Токіо.

Гуляння по Гіндзі — головній торговельній вулиці і головної вулиці адміністративного центру Токіо, розміщеного на місці Токійської затоки XVII століття, стало Всеяпонський обрядом. Вулиця Гіндза пригадує величезну вітрину, що простягнулася на Одна тисяча двісті м й оформлену з величезним смаком і безкрайньої вигадкою, з впровадженням різних технічних новинок. Всі заманює погляд запрошує увійти і зробити покупку, що по кишені далеко не кожному. Здатн
ість брати на Гіндзі престижна і є одним з критеріїв приналежності до середнього класу.

У центрі містечка споруджуються хмарочоси висотою в П’ятдесят поверхів і більше — це будови готелів, великих компаній, шикарних магазинів. Будови будуються з урахуванням найвищої це йсмічності і можуть протистояти відчутним землетрусам. Над Токіо височіє телевізійна вишка (висота Триста тридцять три метри), схожа на Ейфелеву вежу. Відповідної особливістю містечка є його спрямованість не тільки лише увись, та й вниз, тому що обширно розгорнулося підземне будівництво. Багаторівневий підземний центр «Токіо» живе активним життям до глибокої ночі.

У стародавньому Токіо зберігаються як монументи культури парки, храми і якісь офіційні будови, наприклад інститут «Токіодайгаку», що відзначив у Одна тисяча дев’ятсот сімдесят сім році власний віковий ювілей, старий імператорський палац. Залишилося багато старих, більшою мірою деревних будівель, які можна зустріти як на околицях столиці, так і в центрі, поблизу висотних сучасних будинків.

Монументом Токіо є стародавні парки «Хібія», «Сіба», «Уено», «Асакуса», «Мейдзі». Парк «Асакуса» в урочисті днинки притягує гостей видовищними уявленнями, державними іграми, виступами фаворитних артистів. «Хібія» влаштовує виставки квітів, особливо хризантем. Тут же, в большенном залі «Хібія», влаштовуються концерти, театральні вистави та політичні мітинги. Парк «Сіба» відомий своїми храмами та релігійними спорудами. У «Мейдзі» знаходяться художня галерея і храм Мейдзі. За останні Тридцять років через неконтрольоване зростання сучасного містечка не виникає нових парків, тому сучасну столицю Країні висхідного сонця справедливо можна іменувати величезним модернізованим містом без зелені. У північній частині містечка розміщений парк Уенокоен, де знаходяться гідні уваги музеї та художні галереї Токіо.

Посеред природних пам’яток головної й не єдиною є гора Фудзіяма, на якій бажають побувати всі місцеві і зарубіжні туристи. Висота гори Три тисячі сімсот сімдесят шість метрів і вона являє собою симетричний вулканічний конус. Останній раз Фудзіяма викидала потоки лави і полум’я в Одна тисяча сімсот сім році, абсолютно засипавши попелом Токіо, знаходиться на відстані Сто км від вулкана. В тільки ясну погоду гора видна зі столиці Країні висхідного сонця, але таке буває тільки зрідка, і бажаючі помилуватися красотами Фудзі зобов’язані товпитися конкретно біля підніжжя гори в очікуванні, коли ж хмари розійдуться і дозволять подивитися на це чарівництво природи. Фудзі в особливості хороша взимку і навесні, коли снігова шапка на верхівці робить її неповторно стильною.

Токіо є важливим культурним центром. Тут знаходяться численні інститути, Японська академія і Японська академія мистецтв, декілька театрів, більш Тридцять музеїв (в т. ч. Галерея Тенрі, Музей Бріджстон, Державний музей сучасного мистецтва, Токійський національний музей, Токійський метрополітен-музей мистецтв), олімпійський спортивний комплекс Йойош (1960-ті роки, арх. Танге). Незлічені монументи архітектури включають імператорський палац (до Одна тисяча вісімсот шістьдесят дев’ять року — замок Едо, XV, XVII в. Палацовий комплекс, близько Одна тисяча шістсот року, перебудований в кінці XIX — початку XX в.; Новий імператорський палац Одна тисяча дев’ятсот шістьдесят року ), пейзажний парк Рікушен (кінець XVII — початок XVIII ст.), парк Уено з деревної дзвіницею XVII століття, сінтоїстські храми Тосегу (в сучасному вигляді сходить до XVII в.) і Мейдзі (кінець XIX ст.), святилище Ясукуні (1919 г .), буддистський храм башти Каннон (заснований в XVII в., відновлений в сер. XX в.).

У Одна тисяча дев’ятсот шістьдесят-чотири року в Токіо проходили XVIII Олімпійські ігри.