Людина — саме складне, багатовимірне, незбагненне явище на землі. У психічної науці зазвичай розглядають людину в трьох головних категоріях: індивідум, особистість і особливість. У чому їх відмінність? Індивідум — категорія, яка розглядає людину як природне, фізичне істота, як високорозвинуте тварина зі своїми органічними потребами, але, прінціпно хорошим від інших тварин. Особистість — категорія соц. Це властивості людини, які купуються їм у суспільстві, пов’язують його з оточенням і роблять представником соціальної групи, спільності людей. Зрештою, особливість — це риса людини як природного явища і як члена суспільства в сукупності і зв’язку. Особливість формується протягом усього життя.

Особистість — базисне поняття психології. Але в сучасній науці до цього часу немає всіма прийнятого визначення його, адже явище це дуже складне і багатогранне. У закордонній і російської психології склалося кілька головних теорій особистості, кожна з яких дає своє трактування її структури і розвитку.

Психодинамічна теорія особистості

Основоположник теорії психоаналізу З. Фрейд спочатку XX століття визначив свою модель особистості. На думку Фрейда, в базі особистого розвитку та існування лежать інстинкти життя і смерті. Головними з яких він вважав сексапільні, які протягом всього життя на самих ранніх стадіях розвитку і до глибокої старості управляють поведінкою людини. У структурі особистості психотерапевт виділив три головні складові, які знаходяться в незмінному конфлікті і тим дають стимули до розвитку: Ід, Его і Супер-Его. Ід в особистості постійно прагне до задоволенню бажань і потягів, до незмінною похвилинної розрядки, Его — до того як задовольнити, співвідносить ці бажання з уявленнями про норми суспільної моралі і моральності, які представлені Супер-Его. Внутрішньоособистісний конфлікт, спричинений боротьбою цих трьох структур, може призвести до розладів психіки, неврозів і соматичних хвороб.

Психодинамічна теорія особистості пізніше була переглянута учнем і послідовником Фрейда К.Г. Юнгом. Він зробив свою аналітичну теорію, в основу якої лягли інші уявлення про структуру особистості. Вчений-аналітик вважав, що розвитку особистості сприяє не сексапільний інстинкт, а творча актуальна енергія. Теорія особистості Юнга виділяє три складових цієї енергії: його — усвідомлену частину особистого світу, особисте несвідоме — переживання і утворилися комплекси, витиснуті зі свідомості, колективне несвідоме — глибинний пласт особистого, який витканий з архетипів — сумних образів, моделей поведінки, зібраних з досвіду всього населення землі.

Поведінкова теорія особистості

У базі цієї теорії лежить уявлення психологів біхевіористів про те, що особистість складається з досвіду, здобутого людиною протягом життя під впливом навколишнього його середовища. Основними структурними елементами особистості рефлекси і здібності, набуті в результаті суспільного научения. При цьому, одні психологи вважали, що особистість розвивається завдяки зовнішнім середовищним пригод, а інші вважали стимулами до її розвитку актуальні цілі та очікування, які людина прагне отримати від їх реалізації.

Когнітивна теорія особистості

Цю теорію довів південноамериканський психолог Дж.Келлі, який вважав, що в базі розвитку особистості лежать процеси осмислення людиною власного життя в сукупності минулого, реального і прийдешнього за допомогою сконструйованих ним моделей світу, типових конструктів. Особистість, таким макаром, складається з системи таких конструктів, поглядів і тлумачень людиною світу навколо нас. Люди з подібними конструктами притягуються один до одного. Так з’являються любов, дружба, групова взаємодія і взаєморозуміння.

Неважливо яка теорія особистості, існуюча в психології, пробує представити своє бачення складного і багатопланового поняття «особистість».