Капітал підприємства являє собою сукупність засобів, якими може розпоряджатися підприємство для втілення власної діяльності з практичною метою отримання прибутку.

За джерела утворення активів виділяється свій і позиковий капітал. Головну роль при всьому цьому відіграє конкретно власна частина активів, яка забезпечує економічну самостійність організації.

Свій капітал підприємства відображає загальну ціна належать підприємству коштів на праві власності і вільних для використання в формуванні частини активів. Власна частина загального капіталу являє незаплямовані активи компанії або організації.

Свій капітал підприємства включає різні джерела ресурсів: статутний, запасний, додатковий капітал. Не рахуючи цього в нього врубається нерозподілений прибуток, окремі фонди мотивованого призначення та інші резерви. Не рахуючи цього до своїх засобів відносяться всі безоплатні надходження та субсидії, що виділяються державою.

Величина статутного капіталу прописується в статуті й інших установчих документах юридичної особи. Додатковий-це все майно, внесене засновниками понад статутний, також суми, що залишаються в результаті переоцінки майна, та інші надходження. Запасний виділяється з прибутку для покриття ймовірних втрат і збитків.

Головним джерелом скупчень майна підприємства є нерозподілений прибуток, що залишається від валового доходу після виплати податків до бюджету та відрахувань на інші вимоги.

Фонди спеціального призначення являють собою чистий прибуток, що спрямовується на розширення підприємства, виробничий розвиток, також соціальні заходи.

Під іншими резервами розуміються резерви, створювані в зв’язку з очікуваними большеннимі витратами, що включаються в собівартість, також всі витрати відозви.

Свій капітал підприємства поділяється на дві головні складові — це інвестований та накопичений капітал.

Інвестована частина — кошти, вкладені засновниками (власниками) у підприємство. Вона включає номінальну ціна акцій (звичайних і привілейованих) і додатково оплачені активи. Сюди ж відносяться безоплатно придбані з різних джерел цінності.

У балансі частину інвестованих коштів відображається як статутний капітал, частина — як додатковий (придбаний емісійний дохід), частина — як додатковий (безоплатно придбане або передане майно) або фонд соціальної сфери.

Скупчення частина — кошти, зроблені більше спочатку авансованих власниками. Ця частина відображається в статтях, що виникають при рассредотачіваніі чистого прибутку (це нерозподілений прибуток, запасний капітал, інші подібні статті).

Свій капітал підприємства має наступні позитивні особливості:

  • простота вербування (знаходиться в залежності від власників і не просить погоджень з іншими господарюючими суб’єктами);
  • найвищі здібності генерування прибутку (не просить виплат позичкового відсотка);
  • забезпечення фінансової стійкості в тривалому періоді і зниження загрози банкрутства).

Але йому притаманні й недоліки:

  • обмеженість обсягу залучень коштів;
  • найвища вартість по зіставленню з позиковими джерелами;
  • невживана можливість зростання рентабельності за рахунок позикових коштів.

У цілому, підприємство, що використовує тільки свій капітал, є більш фінансово стійким, але темпи його розвитку стримуються через невикористання здібностей приросту прибутку на вкладені в основний капітал підприємства кошти.