Сучасні виробничі підприємства повинні володіти не тільки лише найвищим технічним оснащенням і кваліфікованими кадрами, та й містити прогресивні форми організації виробництва, правильно використовуючи всі потужності, з урахуванням сформованої ринкової ситуації і можливістю під час і дуже оперативно реагувати на всі її конфігурації.

Нереально уявити зараз виробничі сили хоч якої країни без впровадження і використання основ менеджменту. З його допомогою на виробництві проводять постійну аналітику ефективності використання потенціалу підприємства, і вже на підставі набутих даних проводять грамотну компанію виробничого процесу, планують всі етапи його розвитку, організують мотивацію персоналу та можливих споживачів, проводять своєчасний контроль на всіх кроках виробництва та інші комунікативні заходи.

Задачка кваліфікованої команди менеджерів на стадії організації або реорганізації виробництва полягає в розробці політики його розвитку. Починається цей процес із визначення більш раціональної форми організації виробництва. Є кілька традиційних форм організації виробництва:

  1. Спеціалізація. Звичайно це підприємства, які спеціалізуються на виробництві однорідної або монотипний продукції. Цей вид форми організації виробництва увазі вузькоспеціалізоване напрямок діяльності підприємства, чим важче створення, тим вище рівень спеціалізації на ньому мається на увазі.

Спеціалізація ділиться на деяку кількість видів. Технологічна спеціалізація націлена на виконання певних операцій в рамках одного виробництва. Приміром, ливарний завод.

Предметна спеціалізація — це зосередження в рамках одного виробництва на випуску одного виду готової продукції. Приміром, тракторний завод.

Подетальна спеціалізація передбачає створення на одному підприємстві деталей або окремих частин готової продукції. Приміром, шинний завод.

  1. Кооперування. Підприємства даної форми організації виробництва створюються для зв’язків між галузями і підприємствами. Основними споживачами їх продукції є підприємства спец форми виробництва.
  2. Диверсифікація. Хороша від спеціалізації форма організації виробництва, з’єднує всередині себе велику різноманітність діяльності, з величезним асортиментом продукції, що випускається.
  3. Концентрація. Форма організації виробництва сходу на декількох суміжних підприємствах.
  4. Комбінування. Непроста для менеджменту форма організації виробництва, просить з’єднання в рамках одного підприємства різних виробництв, які повинні бути пов’язані між собою налагодженим процесом взаємодії.

Визначивши форму організації виробництва, дієва команда менеджерів повинна вірно позначити всі виробничі функції з урахуванням технологічних процесів. Знайти стратегію розвитку підприємства і поставити всім головним керівникам певні задачки по виконанню обраної виробничої політики. Ординарними словами, функції організації виробництва в будь-якому виді діяльності зводяться до отримання найбільшого результату найменшими фінансовими та трудовими витратами.

Дуже принциповою умовою, що потрібно враховується в числі головних при початковому визначенні завдань підприємства, є територіальна організація виробництва. Менеджери компанії повинні вірно оцінити всі особливості району виробництва, його головні моменти та здатності їх вирішення. Крім наявності інфраструктури та її здібностей, ще потрібно оцінити постачальників і можливих клієнтів у даному регіоні.

При всіх відмінностях обсягів та технологічного рівня виробництва головні моменти грамотного і високоефективного менеджменту залишаються схожими.