Ринок праці системою конкурентних зв’язків між окремими учасниками спільного ринку, такими як уряд, роботодавці та працівники, з приводу наймання працівників і їх використання в публічному виробництві. Це визначає особливості сучасного ринку праці. Він є ринком трудових ресурсів як продукту. Вартість і кількість праці на ньому визначаються в підсумку неупередженого взаємодії попиту і пропозиції. Цей ринок є сферою, де трудящі і наймачі можуть вести спільні переговори з приводу майбутньої оплати праці та його критерій.

Структура ринку праці включає п’ять головних частин. Спочатку, це відносно малочисельний, але дуже високоякісний загін високопрофесійних працівників керівної ланки (менеджерів). Потім йдуть кадрові працівники та службовці найвищої кваліфікації. Далі йдуть робочі галузей індустрії, яким характерні структурні перебудови і повторювані скорочення виробництва. Не рахуючи цих груп виділяють групу працівників трудомісткий галузей, для яких характерний малий рівень продуктивності праці. П’ятим компонентом є уразливий шар трудящих — молодь, люди старшого віку, особи з інтелектуальними та фізичними недоліками, люди, в силу обставин не можуть відшукати роботу.

Особливості формування ринку праці впливають на всі складові і поточний стан.

Найближчим часом в галузевій структурі робочої сили західних держав вистежує стійкі тенденції до скорочення чисельності зайнятих в сільсько-господарській сфері та підвищення — у сфері послуг, також наукомістких галузях економіки.

У професійно-кваліфікаційній структурі також відбувається еволюція. Саме це поняття носить різноплановий характер. З цієї точки зору робоча сила містить у собі три поняття: професійну, кваліфікаційну структуру робочої сили, також вміст кваліфікації.

Проф структура увазі сукупність різного роду професій. Кваліфікаційна структура пов’язана з різним рівнем підготовленості та кваліфікації працівників. Зараз можна гласить про значимому зростанні освітнього рівня загальної маси робочої сили.

Структура ринку праці знаходиться в залежності від різних критеріїв. За просторовою приналежності виділяють ринки великих міст, республіканські, федеральні, міські, обласні, районні, крайові, сільські ринки праці. На міждержавному рівні соціально-трудових відносин виділяють інтернаціональний ринок і ринки регіонів міждержавного становища.

Виходячи з аспекту тимчасових характеристик, структура ринку праці включає поточний, багатообіцяючий і прогнозний ринки.

Залежно від ступеня врівноваженості попиту і пропозиції виділяють збалансований (характеризується збалансованістю компонент), зайве (для якого фактично превалювання пропозиції над попитом) і дефіцитний (для якого фактично превалювання попиту над пропозицією) ринки праці. Такі види ринку можуть мати відношення до інтегрованого, регіональному або проф праці.

Структура ринку праці визначається також етапністю розвитку ринкових структур. По цьому аспекту виділяють формуються ринки, ринки перехідного періоду і розвиненою (зрілий) ринок праці.

Розрізняють види ринків праці залежно від аспекту соц груп. Це ринки фізичної праці (робітники), розумового (службовці), селянського, творчого (інтелігенція) і т.д.

Організаційно-функціональна структура ринку праці містить у собі при розвинутій ринковій економіці наступні елементи: принципи держполітики у сфері зайнятості, систему найму, включаючи контрактну систему, систему підготовки потрібних кадрів, систему перекваліфікації та перепідготовки; фонд підтримки безробітних; біржі праці; регулювання зайнятості.