Економічні реформи, що проводяться в Росії в протягом ось вже фактично Двадцять років, привели до кардинальних змін не тільки лише в економіці, та й у житті країни в цілому. Відбувся перехід до новітньої політичної системи, на нові принципи планування в майже усіх сферах публічного життя, а на заміну держвласності прийшла приватно-корпоративна. Була створена фактично нова фінансова система країни і пророблена велика робота на шляху до відкритої економіки. Спільно з тим, побічними ефектами є все ще проступають нехороші соціально-економічні явища: бідність, низькі заробітної плати, значуща диференціація речового положення людей.

Для вирішення всіх цих соціально-економічних заморочек актуально потрібно перспективне планування, яке зуміє забезпечити сталий розвиток економіки країни. Згідно наявної концепції схоже розвиток може і має бути досягнуто за рахунок переходу на нові, сучасні принципи планування, до інноваторського економіці, що будується не на використанні природних ресурсів, а на використанні чоловічих пізнань, нових розробках і нововведень.

За оцінками російських дослідників в економіках західних держав спостерігається тенденція до скорочення обсягу дослідних робіт в області озброєнь і військового виробництва і прискорене зростання вкладень у фундаментальні дослідження. Наша батьківщина на момент початку економічних реформ, як правонаступник і спадкоємець СРСР, володіла масивним у світі науково-технічним комплексом, але фактично весь цей комплекс був розділений від цивільному економіки і споживчого ринку в цілому. Основна спеціалізація, беручи до уваги реалії «холодної війни» була орієнтована на підтримку і розвиток ВПК країни. Це означало, що фактично всі наукові відкриття в надтехнологічною сфері, принципи планування, які використовуються в цьому секторі публічного виробництва, розглядалися через призму застосовності у ВПК. Велика частина здійснюваних нововведень в країні була орієнтована на розробку і створення озброєнь, а не на створення цивільному продукції.

Зрозуміло нехорошим моментом стало вибракуванню величезної кількості технологій, що не мають справи до ВПК, а цілі багатообіцяючі напрямки так і не отримали належної уваги з боку вчених, як свідомо неприйнятні до потреб військової галузі. Наростаючим підсумком і, мабуть, однією з головних особливостей нинішнього надтехнологічний ринку Рф є структурна невідповідність кількості великих технологій, що реалізуються в оборонному комплексі, і їх фактично повна відсутність в штатському секторі. Конкретно перехід на нові принципи планування розвитку галузі і покликаний прибрати цей дисбаланс.

Черговий тривожної особливістю Російського надтехнологічний ринку, є скорочення людського капіталу. Між тим, якщо розглядати значимість впровадження нових технологій в інноваційне створення, в тому числі на надтехнологічний ринках, то панівним джерелом багатства у світі стають пізнання і вміння. Так, за даними Глобального банку, практично в двохстах країнах фізичний капітал (готівка матеріально-речові фонди) становить в середньому 16% загального багатства, величина природного потенціалу оцінюється в 20%, а от величина людського капіталу становить 64%. Зараз в Рф ці характеристики дорівнюють відповідно 14,72 і 14%, а в Німеччині, Країні висхідного сонця і Швеції — 80%. Наша батьківщина, маючи великі природні ресурси (27% всіх глобальних ресурсів), у тому числі 11% глобальних відтворюваних ресурсів, володіє тільки 8% так іменованого людського капіталу, з яких вживається тільки близько 3%, в той час як для США цей показник становить Двадцять вісім, 5%, для європейських держав — 50%.

Переломити цю тенденцію важко, але може бути. Вірно виділені і вчасно певні етапи планування розвитку ВПК і раціональні інвестування в цю сферу, повністю можуть забезпечити реструктуризацію промислового потенціалу в узгодженні з сучасними тенденціями.