Російський ринок страхування почав інтенсивно розвиватися з початком демонополізації економіки. Зараз функціонування ринкової економіки впрямую знаходиться в залежності від вмісту страхового ринку, рівня його динамічності і розвиненості. Значимість впливу системи страхування на економіку викликає потребу в тому, щоб уряд регулювала страхову діяльність і контролювало її.

Поняття страхового ринку

Страховий ринок — особлива соціально-економічне середовище, певна сфера грошових відносин, де страховий захист виступає об’єктом купівлі-продажу, в той час як на неї формується попит і пропозиція. Його також можна знайти в якості форми організації валютних відносин по рассредотачіванію і формування страхового фонду з метою забезпечення страхової захисту населення, або як сукупність страховиків, що беруть участь у наданні ряду відповідних послуг.

До підстав ринку страхування відносяться вільна економіка, наявність конкуренції, вільне ціноутворення, велика кількість форм приналежності, свобода вибору, виникнення нових видів страхових послуг та інше. Страховий ринок, спільно з тим, не може мати місце, якщо не будуть дотримані хоча б одне з наступних критерій:

— наявність потреби суспільства в страхових послугах (попит);

— наявність страховиків, здатних задовольнити попит (пропозицію).

Зважаючи на наявність цих критерій виділяється ринок страхувальника і ринок страховика. Вообщем, страховий ринок — вбудована система, яка містить в собі різні структурні складові. До основних його суб’єктів можна віднести страхове товариство (де і здійснюється формування страхового фонду та його впровадження), перестрахувальні компанії, об’єднання страховиків, посередники страховика і інше.

Специфічний продукт, який пропонується — певна страхова послуга, представлена на базі контракту або закону.

Структура ринку страхування і його види

Структуру страхового ринку можна охарактеризувати в різних якостях — територіальному, інституціональному та галузевому. Так, за територіальною ознакою структура ринку характеризується місцевим, державним та світовим страховими ринками; за галузевим — особистими, майновими; щодо інституційного — акціонерними, муніципальними, особистими, корпоративними страховими компаніями.

Зовнішнє оточення і внутрішній зміст страхового ринку

Ринок страхування є сукупністю страхових організацій, динамічну систему, де окремі її складові частини (учасники страхового ринку) постійно ведуть взаємодія між собою, утворюючи єдину ціле.

Зовнішнім оточенням ринку можна іменувати систему сил, які оточують внутрішню будову ринку і впливають на нього. У критеріях такого оточення страховик проводить свою роботу, надає певний вплив на зовнішнє оточення. Посеред головних частин зовнішнього оточення, на які страховик впливає — ринковий попит, нововведення в страхуванні, інфраструктура страховика, конкурентність.

До внутрішньої системи в свою чергу належать страхові продукти, організація продажів і формування попиту, власна інфраструктура страхової компанії, еластична система тарифів, грошові, речові та трудові ресурси страховика.

Таким макаром, можна зробити загальний висновок, що страховий ринок — непроста система, яка не могла б працювати без якого-небудь одного компонента. Учасники страхування, формуючи пропозицію і попит на послуги страхових компаній, які підтримують його роботу в критеріях ринкової економіки, з цього страхування з кожним роком стає більш потрібним і потрібним.