Спочатку 80-х років відносини між СРСР і західним світом загострилися до максимуму. Рейган оголосив хрестовий похід проти «імперії зла», гонка озброєнь йшла по наростаючій, а тут ще корейський «Боїнг», який нахабно пропархал над російським Далеким Сходом, наплювавши на всі закони і правила. Літак довелося збити, загинули пасажири, що потрапили в невдачу не з власної волі, країни НАТО підняли здичавілий виття, у всьому звинувачуючи «кровожерливих» російських комуністів. Над світом згустилися хмари.

26 вересня Одна тисяча дев’ятсот вісімдесят три підполковник Станіслав Євграфович Петров чергував на командному пт раннього виявлення пусків ракет супротивника в Серпухові. Він управляв нової it системою стеження, яка могла засікти пуск бойової ракети з гарантованою точністю. І конкретно в цей чергування електрична машина спрацювала. Завила сирена, вогнем спалахнули червонуваті попереджувальні кнопки. Система демонструвала, що з місцевості США в бік СРСР злетіли кілька балістичних ракет.

На Петрова навалилося колосальна напруга. За статутом потрібно терміново доповідати на самий верх. І Андропов, керуючий країни, тривало мислити не буде, він повинен врятувати країну. Масований удар гарантований. Здавалося, ось він і настав, ядерний апокаліпсис! Петров уже тримав у руці трубку спецзв’язку, але щось не давало йому зробити останній крок. У інфи комп’ютера були незрозумілі деталі. Бентежило те, що напад на країну вийшло тільки з однієї американської бази і малою кількістю ракет.

Це виглядало або як дурнувата провокація, так як ударом у Америка буде просто знищена. Або комп’ютер видав невірне попередження. Стрімко оцінивши ситуацію, Станіслав Петров віддав відбій бойової хвилювання. Прийнявши на себе гігантську відповідальність, підполковник вирішив, що всьому виною комп’ютерний збій. Він виявився прав — датчики спрацювали від відблисків сонячного світла на хмарах у великих шарах атмосфери.

Після доповіді по інстанції начальство зопалу обіцяло підполковнику золоті гори. Виручив світ від ядерної війни! Герой! Але ажіотаж стрімко пройшов, і до Петрову з’явилися питання. Чому сходу не доповів, чому порушив стомившись, де своєчасна запис в щоденник чергування? Ні, покарань підполковник пішов, та й героєм країна його не визнала. Станіслав Петров скоро вийшов у відставку і до цього часу боязко живе в Підмосков’ї.

Світ дізнався про подвиг підполковника Петрова виключно в Одна тисяча дев’ятсот дев’яносто вісім році. Єдиною заслугою офіцеру, який не віддав планетки загинути в жахливому вогні, стала кришталева статуетка від ООН — «людина, попередила ядерну війну».