Споживчі переваги — це такий інструмент дослідження попиту, який дозволяє виявити, які продукти і в якій мірі потрібні у мотивованої аудиторії. Рішення покупців щодо вживання певних благ і є основою створення ринкового попиту. Усвідомлення потреб власного майбутнього покупця — ключ до отримання гарантованого прибутку. Тому рекламні дослідження, метою яких ставиться виявлення цих переваг, животрепетні і на стадії планування виробництва, і на всіх кроках реалізації продукції, включаючи контроль її властивості. Очевидно, одне тільки споживчу перевагу не може надати чіткі дані, достатні для прогнозування того, яким попитом буде скористатися продукція. Адже попит формується під впливом величезної кількості причин.

Споживчі переваги можна виміряти. При їх аналізі вживається поняття граничної корисності. Воно було застосовано більш Сто п’ятдесят років тому німцем Госсеном, послідовники якого стали основоположниками австрійської та математичної школи в економіці. Конкретно Госсен в перший раз став настільки уважно вчити споживчі переваги, і гранична корисність за його визначенням є додатковою користю, одержуваної від кожного наступного спожитого блага. Традиційний приклад — самотній поселенець в лісі і кілька мішків зерна. Тоді перший мішок покликаний врятувати його від голодної смерті, то п’ятий — нагодувати папугу, веселить власника власної трепотней. Зрозуміло, що в даному випадку корисність п’ять мішків буде граничною.

На підставі дослідів і психічних спостережень економістами Дев’ятнадцять в. був виведений закон спадної граничної корисності. Було встановлено, що в міру того, як певна корисність насичується, зменшується і цінність речі в очах її носія. Робить вплив гранична корисність на ринкову вартість? Так, неодмінно, адже вартість визначається в тому числі і граничної користю останньої частини споживаного блага. Так, чим найменш доступний продукт, ніж важче задовольнити потребу в ньому — тим вище буде гранична корисність, а відповідно, і вартість. Як пов’язаний цей закон і споживчі переваги? Все дуже просто: клієнт постійно зважує граничну корисність продукту і зіставляє таким макаром різні блага, асоціює їх між собою. Якщо продукт втрачає свою корисність, клієнт змінить його іншим.

Зазвичай споживчі переваги розглядаються стосовно не до одного якогось товару, а цілій групі. Вивчається коло продуктів, систематично споживаних певної мотивованої аудиторією. Іншими словами йдеться про усеохоплюючому дослідженні предпочитаемой продукції: взуття, одяг, харчових товарів. При всьому цьому в впливає на смак причини відносять конкретні (свій дохід, якість і ціна продукту) і особисті (особисті смаки).

При дослідженні та вимірюванні споживчих переваг зручніше скористатися графіками. Якщо при їх побудові застосовується кардиналістський підхід, графік загальної або граничної корисності являє собою залежність від кількості спожитого продукту. Мається на увазі, що клієнт ранжує блага в межах власної кошика вживання за ступенем їх корисності.

Ординалістський підхід передбачає побудову кривих байдужості, іншими словами таких графіків, будь-яка точка на яких — рівноцінні для споживача блага з схожим рівнем корисності. Детальніше з цими підходами до вимірювання споживчих переваг і прикладами графіків можна ознайомитися в спец літературі.

Подальший крок в оцінці попиту — співвіднесення виявлених переваг з фінансовими здібностями, тобто аналіз бюджету. Вибір споживача являє собою підсумок оптимізації, коли клієнт розподіляє доход так, що витрачена на кожний продукт остання валютна одиниця дає схожу граничну корисність.

По реакції споживачів на зміну ціни і доходів можна з’єднувати воедінижди їх у групи за різними ознаками (рівень доходу, види вживання) і графічно показувати ринковий і особистий попит.