Навряд чи зараз знайдеться людина, яка хоча б час від часу користується вебом, але ніколи не чув про соц мережах. А для багатьох, наприклад, соц мережа «В контакті» є чи не синонімом поняття «інтернет». Посеред інших більш фаворитних мереж можна іменувати «Однокласники», «Моє коло», «Світ тісний», «У сітці».

Ці мережі об’єднують мільйони юзерів. І дуже багато беруть участь в житті не однієї мережі, а відразу декількох. У той же час, є багато активних юзерів веба, які, в одній з мереж не беруть участь.

З одного боку, нав’язується питання: що заманює маси юзерів в соціальні мережі, здатності отримують їхні учасники? А з іншого боку, більш захоплюючий питання: чому настільки не мало людей соц мережами не користуються?

Вважається, що база соціальної мережі — це спілкування. Але розмовляти можна на форумах, у чатах, по електричній пошті. Реальні здібності для спілкування, які надають соціальні мережі як мінімум не багатше, ніж здібності, які надають інші сервіси, а в майже всіх випадках — набагато біднішими. Ні, природно, соціальні мережі зроблені конкретно для спілкування, в цьому їх основна функція і сенс — з цим ніхто не сперечається. Але якщо б справа була виключно в технічних здібностях спілкування, то соціальні мережі і близько не могли б змагатися з «традиційними» здібностями.

Тому я наважуся стверджувати, що база соціальної мережі — це спочатку можливість соціалізації, по-2-х — можливість пошуку людей, з якими можна соціалізуватися, і лише на третьому місці — можливість спілкування з цими людьми.

Людина — тварина стадна (або якщо гласить політкоректною мовою — істота соц). А для хоч якого стадної тварини важливим завданням виживання і залишення потомства є задачка створення і підтримки певного статусу посеред власних одноплемінників. Людина підсвідомо прагне підвищити власний соц статус в очах оточуючих. Він відчуває себе комфортно і добре, тільки тоді, коли навколишні визнають за ним той статус, на який він сам себе позиціонує. Ось тому людина прагне виглядати краще, виробляти «хороші» вчинки, брати непотрібні, але «статусні» речі. Конкретно в цьому інстинкті слід знаходити і корінці популярності соціальних мереж. Хіба більш комфортна можливість людині повитрепиваться своїми успіхами (нехай навіть неупереджено досить помірними) перед колишніми однокласниками, дівчинці-емо показати свої настрої, або юнакові виставити напоказ перед знайомими дівчатами власний іскрометний гумор і тверді актуальні позиції? А пізніше отримати від соціуму таку приємну оборотну зв’язок у вигляді позитивних «комментов» і «плюсиков».

Люди отримують «заряд позитивної енергії», спілкуючись в соц мережах. Той заряд, важко отримати в офлайні. І фактично нереально, спілкуючись по електричній пошті або на форумах. Ось чому соціальні мережі заманюють підлітків, домогосподарок і не дуже завантажених роботою «менеджерів нижньої ланки». Але там зовсім не просто відшукати справді вдалого людини, який повністю втілив свою потребу в соціалізації в офлайні.

Багаті ж здібності соц мереж з пошуку людей, об’єднанню їх в групи за різними ознаками, і фактично спілкування — є всього лише потрібним інвентарем для реалізації основної задачки.