Діяльність економічного суб’єкта хоч якого рівня — будь то окрема компанія або ціле уряд — повинна враховуватися і відображатися у звітності, яка допомагає розглядати поточний стан справ і складати прогнози на майбутнє. Але, якщо у випадку з компанією складання звітності є стандартною процедурою, що не вимагає величезних витрат праці, то у випадку з державою все набагато важче — все економічне життя країни за рік нереально формалізувати до стандартного звіту про грошові результатах. Система державних рахунків була спеціально розроблена для того, щоб усі країни світу мали можливість складати стандартизовану та комфортну для сприйняття звітність, яку потім використовувати як усередині країни, так і на зовнішньому рівні. Про те, з чого складається СНС і які її особливості, ми повідаємо в даній статті.

Система державних рахунків являє собою великий комплекс взаємопов’язаних характеристик, які розраховуються на підставі даних статистичного обліку. СНС формувалася під впливом необхідності збирати і класифікувати дані про господарську діяльність країн. Перший проби створення макета системи державних рахунків відносяться ще до тридцятих років двадцятого століття — Кейнс і його послідовники розуміли, що макроекономічне регулювання нереально виробляти, не маючи при всьому цьому повної картини державної економічної системи. Більш же сильний поштовх до розвитку СНР отримала в кінці 40-х років, після створення таких міжнародних організацій, як ООН, група Глобального банку і МВФ. Так як перераховані вище організації займалися, в числі іншого, і кредитуванням країн, їм було потрібно на підставі яких характеристик оцінювати кредито і платоспроможності власних боржників, тому конкретно завдяки їх зусиллям СНС були розроблені головні механізми роботи і характеристики системи державних рахунків. Перший офіційний еталон СНС був прийнятий в Одна тисяча дев’ятсот п’ятьдесят-три року, другий — у Одна тисяча дев’ятсот шістьдесят вісім році, третій — в 1993, а останній, чинний і зараз — в Дві тисячі вісім році. Виникнення нових еталонів пов’язано з конфігурацією структури світової економіки: переходом просунутих країн до діяльності у сфері надання послуг, виникненням нових галузей виробництва, діяльністю міжнаціональних компаній і т.д..

Система державних рахунків оперує наступними показниками:

1) ВВП і ВНП — дані два показники являють собою суму ціни всіх зроблених продуктів і послуг в країні. Різниця між валовим державним і внутрішнім продуктами полягає в тому, що поняття «внутрішній» містить у собі ціна продукції, виробленої нерезидентами на території країни, а поняття «національний» продукцію нерезидентів не враховує, зате включає продукцію, вироблену резидентами країни за кордоном.

2) Валове споживання — відображає суму ціни всіх придбаних з метою вживання продуктів і послуг. Відзначимо, що розрізняють виробниче (покупка напівфабрикатів з метою майбутньої переробки) і кінцеве споживання.

3) Валове скупчення — даний показник дає уявлення про загальну суму скупчення капіталу як фізичними, так і юридичними особами. Містить у собі депозити в банках, кошти на поточних рахунках, також операції з придбання та поліпшення необоротних активів.

4) Валові інвестиції — дає уявлення про загальну суму вкладених резидентами коштів. На підставі характеристик № № 2, Три і Чотири розраховуються норми вживання і інвестування, які являють собою принципові характеристики мультиплікації (співвідношення приросту ВВП до досконалим витрат або інвестицій)

5) Зовнішньоторговельне сальдо — вказує, як прибуткове становище займає країна на світовому ринку, чи є вона незаплямованим експортером або імпортером продукції.

Система державних рахунків зараз є тим інвентарем, без якого неможливо уявити для себе сучасну економічну науку. Пізнання і усвідомлення механізмів роботи і розрахунку головних характеристик СНС є основоположним для усвідомлення як макро-так і мегаекономіческіх процесів.