Нашими сучасниками рівномірно забувається не тільки лише слово «тертулія», та й то, що за ним стоїть. Давайте ж освіжимо пам’ять, тим паче що історія тертулій пов’язана з Іспанією.

Тлумачні словники і словники зарубіжних слів вказують нам, що тертуліей іменують певний вид вечірніх зібрань, які можуть носити літературний, музичний або співочий вдачу. Таке тлумачення іспанського слово правильно, але воно не відкриває всієї глибини поняття. Для «занурення» необхідно звернутися до історії.

Межа століть (XIX і XX) було часом, коли мистецтво відшукало новий сенс і величезні здібності, які домагалися швидкого обговорення та оприлюднення. Так, поряд з традицією пити каву в приємній компанії в багатолюдних місцях, в Іспанії з’явилися тертуліі, які дуже скоро стали класичними в цій країні. Для тертуліі в кафе збиралися люди, охочі висловитися, бути почутими і почути світогляд інших. Притому, питання для обговорення були самі різні — мистецтво, спорт, політика, філософія, життя народу і т.д.. Необхідно було тільки розбиратися в темі, гласить по-іспанськи і мати грунтовну світогляд. Є тертуліі, кажучи сучасною мовою, — тусовки інтелектуалів.

Мадрид вважається містом, в якому проходили найкращі тертуліі, і їх головні дійові особи — П. Пікассо, Г. Лорка, Х. Ортега-і-Гассет. Відомі і кафе, які приймають у себе розумових любителів поговорити. Кожне з кафе, зазвичай, мало свою спеціалізацію. У «Хіхоні» по вівторках зустрічаються любителі кіно, а в середу — театрали. Кафе «Мануела» очікує філософів, поетів і живописців, а «Комерсьяль» — тільки поетів.