Політичний тероризм — це нелегальні небезпеки або впровадження насильства проти цивільного населення, визначених соц груп, уряду. До таких дій відносяться вибухи в місцях скупчення людей, вбивства мирних людей, захоплення заручників, будівель і літаків, і кожне подібне гріх відбувається групою осіб для втілення власних жадібних цілей.

Історія: У примітивній формі політичний тероризм був відомий ще в часи античності, але, схожий спосіб тиску на владу більше нерідко став застосовуватися, починаючи з другої половини XIX століття. Наприклад, в Росії фактично не було царя, на якого б не відбувалися проби замаху. Якщо раніше представників влади убивали в підсумку закулісних інтриг і палацових переворотів, а зловмисники часто використовували отруту, то до кінця XIX століття правопорушники стали влаштовувати терористичні акти.

На 1-е місце в цей час виходить поняття політичного режиму, є агресивним по відношенню до значимої частини населення. Методику терору застосовували групи, що розділяють «ліві» погляди і прагнуть усунути самодержавство. Більш нерідко здійснювалися вибухи кортежу, в якому проїздив правитель або жд полотна в момент руху поїзда, де перебували представники правлячої династії.

Сучасність: На даний момент політичний тероризм сприймає інші форми, він може носити характер партизанської війни, або навіть виражатися у бойових діях, в які втягуються різні країни. При цьому одна сторона конфлікту яка оцінює себе як бійців за ідею, прагне шантажувати уряди різних держав з метою досягнення своїх цілей, а їх опоненти зобов’язані припиняти діяння кримінальних угруповань, захищаючи конституційний і публічний порядок на ввіреній місцевості.

Мішенню терористів часто стає символіка країни і імперативних структур, уряд в цілому і важливі публічні норми. Якщо населення політизоване, кримінальним угрупованням легше виробляти свої плани, оскільки небезпеки часто позначаються на підсумки голосування і формуванні публічного представлення. Для держав, де життя людей є реальною цінністю, таке залякування може обернутися суворими політичними поступками, щоб отримати можливість попередити невиправдане вбивство мирних мешканців.

Сучасний політичний тероризм, приклади якого можна віднайти фактично в кожній державі, в більшості випадків базується на етнічній сепаратизмі. А кримінальні діяння, пов’язані з смертю сотень людей, що направляються на отримання незалежності роздільно взятими регіонами. Формування, які займаються підготовкою до терактів та їх втіленням, мають чітку структуру, в їх заходить істотне число ідеологічних бійців, також стратегів і тактиків, плани яких важко розкрити навіть спецслужбам просунутих країн. Подібні угруповання діють в Ірландії, на Корсиці, в регіоні Іспанії, де проживають баски, і метою кожного вчиненого терористичного акту стає визнанням управлінням країни незалежності певної частини місцевості.

Приклади: Політичний тероризм був характерний для Іраку, керованого Саддамом Хусейном, а посеред кримінальних дій даного політика можна виділити прояв відкритою злості проти власних сусідів, геноцид власного народу, відсутність у людей простих свобод і прав. Диктатором протягом довгого терміну вдавалося зберігати введений нею політичний режим за рахунок повного усунення народу від управління державою, запеклих репресій, позбавлення від опонентів і заборони на реєстрацію яких партій.

Кримінальна діяльність інтернаціональної групи Аль-Каїда не обмежується проведенням терактів у певній країні, а завдяки вибухам, захоплень літаків, руйнувань будівель представники даної угруповання прагнуть залякати весь світ.