Подвійні еталони — це заголовок використовуваних на практиці дискримінаційних підходів до прав певних рас, народів, спільнот, роздільно взятих людей. Даний термін застосовується для оцінки негативних явищ в суспільствознавство, журналістиці, економіці, і, в особливості, в політиці. Уряди різних країн, що застосовують подібні підходи для оцінки опонентів, офіційно категорично відкидають дискримінаційні діяння по відношенню до людей, не виражають лояльності, також до своїх суперників у боротьбі за президентське крісло або місце в парламенті.

При оцінці фактично схожого поведінки суб’єктів використовуються різні закони, правила і принципи залежно від того, як прибутковою стає таке ставлення до людини, здійснює оцінку. Подвійний еталон — обширне поняття, яке включає виборче правосуддя. У такій ситуації наближені до влади особи навіть в разі вчинення звучних злодіянь залишаються безкарними, а неугодні громадяни опиняються в буцегарні через малозначних проступків або невірних звинувачень. Політика подвійних еталонів у сфері міжнародних відносин часто сприймає форму звинувачення всіх неугодних держав і їхніх урядів в порушенні конвенцій, принципів і обов’язків, прав людей та нехтування чоловічих цінностей.

Термінологія

Термін «double standard» з’явився ще посеред XIX століття в Англії, і дане словосполучення вживалося по відношенню до нерівних моральним вимогам дам і хлопців. В СРСР поняття «подвійні стандарти» використовувалося з 50-х років ХХ століття для позначення класового і расового нерівності, відповідного для капіталістичних країн.

У політиці

Подвійні еталони в політиці дозволяють впливати на світогляд певної частини населення. Так, уряд держав, відправляють війська в різні жаркі точки, іменують власних боєць «воїнами-визволителями», а супротивника — «бандформування». Наприклад, в СРСР під час введення підрозділів до Афганістану, десятки тисяч строковиків та офіцерів називали воїнами-визволителями. Коли через півтора десятка років США і НАТО почали вести бойові дії на місцевості даного країни, уряд сучасної Росії звинуватив їх у спробі окупації чужої місцевості через жадібних цілей.

Подвійні еталони більш прикметні в оцінках спостерігачів, дивляться за чесністю парламентських і президентських виборів у республіках СНД і країнах третього світу. Так, якщо уряд даних країн ділить західну модель демократії, підсумки голосування визнаються парними. А в ситуаціях, коли фаворит або фаворит далекий від такої ідеології, спостерігачі говорять про численних порушеннях в процесі виборчого процесу і визнають завершилися вибори нечесними і недемократичними.

Даний випадок ясно примітний при зіставленні справи західних держав до Грузії і Білорусії. Так, перемогу прозахідного грузинського президента Михайла Саакашвілі представники ЄС називали торжеством демократії, а схоже голосування на користь фаворита Білорусі Олександра Лукашенка — наслідком залякування людей і підтасовування результатів. При цьому не враховувалося, що в обох пострадянських республіках в буцегарню сидить істотну кількість політв’язнів, незгодних з діями правлячого режиму, і в їх число входять політики, журналісти, просто активні громадяни.

Схожа ситуація стосується і невизнаних республік. Так, країни Заходу визнали результати референдуму про відокремлення Чорногорії та її незалежність від Сербії, але до цього часу не хочуть змиритися з існуванням таких республік, як Південна Осетія, Абхазія і ПМР. Це пояснюється тим, що ЄС і США підтримують власних партнерів — Молдову і Грузію, а факт визнання відокремилися територій шкодить інтересам даних країн.