Економічні справи — це певні зв’язки, в які люди зобов’язані вступати в процесі суспільного відтворення, незалежно від свідомості і волі. Даний процес можна умовно поділити на чотири складових — створення, рассредотачіваніе, обмін і споживання. Неважливо яка система економічних відносин не може розглядатися у відриві від програвання, яке типово для кожного країни в звуженому, розширеному або ординарному варіанті. У першому випадку обсяги виробленої продукції непохитно знижуються, у 2-му — раз в рік зростають, у третьому — залишаються постійними.

У процесі діяльності громадяни країни і юридичні особи зобов’язані вступати у виробничі, майнові та соціально-економічні справи. Для кожної з цих категорій властиві свої особливості, але, в даних системах задіяно суспільство в цілому, а не окремі індивіди і підприємства.

Виробництво: Економічні справи нереально уявити без виробництва, так як ця сама складова приводить до формування додаткової ціни. Працюючі на підприємстві співробітники при здійсненні господарської діяльності зобов’язані вести взаємодію між собою, так як їх праця є колективним. Тому створення вважається основою економіки і існування суспільства, при цьому до даного показника зазвичай відносять не тільки лише процес випуску продукції, та і його майбутнє рассредотачіваніе і споживання. Після виробництва продукту визначається його дещиця, яка належить кожному з учасників економічної діяльності.

При цьому рассредотачіваніе ресурсів і розподіл праці здійснюється за різними різновидами господарської діяльності. Інший стадією руху продуктів стає їх обмін, при цьому замість продукції люди, що беруть участь в її виготовленні, отримують кошти, що є еквівалентом ціни виробленого продукту. Заключним кроком руху зробленого виробу є його вживання, без якого неможливо уявити догоджання чоловічих потреб. В остаточному підсумку продукти зникають, і їх необхідно проводити заново.

Майнові відносини: У будь-якій країні економічні справи засновані на формах приналежності, відповідних для певного країни. Даний показник відображає рівень продуктивних сил, так як підприємства розрізняються за кількістю працюючих на їх людей. У західних країнах, для яких властива змішана економіка, спостерігається велика кількість форм приналежності. А до особистому майну може ставитися і великий завод, і належить певному громадянинові ферма, також аптека, магазин, магазин або кафе. Тому між окремими членами суспільства, колективами, групами і класами складаються соціально-економічні справи. А вирішальна роль у їх відводиться володареві засобів виробництва, без яких господарська діяльність працівників просто неможлива.

Організаційні питання: Економічні справи обхоплюють та організаційні питання, що виникають через те, що публічне створення, майбутнє рассредотачіваніе виробленої продукції та її обмін без певного розмежування зобов’язань кожного трудящого виконати нереально. А спільна діяльність працівників базується на кооперуванні, спеціалізації та розподілі праці, що типово для хоч якоїсь розвиненої країни. Так як на великих підприємствах виробничий процес стає досить складним, будь-який з його службовців займається виконанням якихось певних дій, а спільна робота призводить до єдиної мети — втілення відтворювального процесу.