Таке поняття, як авторський символ, має два головних трактування. Перший з їх визначає його як елемент вихідних відомостей про видання. Такою символ з’явився ще спочатку Двадцять століття. Він був придуманий Любов’ю Хавкіної, відомим спецом в галузі бібліотечної справи. Символ являє собою поєднання букв і цифр. Його бачили всі, хто хоч раз в житті брав бібліотечні книжки. Він розміщений в кутку видання. У більшості випадків перші буковка позначає прізвище творця в алфавітному порядку. Що стосується цифрового позначення, то існує ціла таблична система для його присвоєння.

Вобщем, почастіше авторський символ позначає зовсім не винахід Хавкіної, а символ авторського права — копірайт. Буква «С» в окружності, яку можна знайти не тільки лише на друкованих виданнях, та й у вебі. Копірайт свідчить про розумової або інший приналежності. Щоб усвідомити суть цього позначення, потрібно заглибитися в область авторського права. В Рф ця сфера стала розвиватися не так здавна, але вже набирає обертів. Знак копірайту показує на правовласника. Людина або організація не неодмінно є творцями продукту, але вони можуть мати на нього виключні права в підсумку передачі їх творцем. Творець може бути правовласником, якщо він не продавав і не передавав своє творіння іншій особі. А ось правовласник не завжди творцем.

Авторське право може бути порушене в цьому разі, якщо хтось присвоїв для себе результати чужої праці. Це може бути плагіат або часткове копіювання роботи без посилання на того, у кого є авторське право на твір. При цьому викрасти можуть не тільки лише книжку або статтю, та й наукові розробки, ноу-хау та інші авторські методики. У випадку з літературним твором встановлення творця проводиться методом аналізу тексту. Існує таке поняття, як авторські розділові знаки. Також враховується частотність слів і різних частин мови, форма побудови пропозиції і майже все інше.

Запаморочливо, але така методика реально допомагає знайти творця твори. Плагіатори, незважаючи на всю свою граціозність, не можуть повторити чужий текст. Якщо, звісно, вони не є геніями. Не рахуючи плагіату є й зворотний вид шахрайства — фальсифікація справжності. Це той випадок, коли виявляється рукопис, який нібито була написана відомим письменником. На практиці більша частина таких робіт дуже стрімко перебігають в розряд фальшивок. Їх обчислюють тривіально на базі аналізу тексту. Якщо ж йдеться про древньому документі, то ще проводиться аналіз паперу і чорнила.

Найважче захистити авторське право в вебі. Тут немає ніяких гарантій, що текст не буде скопійований, виправлений і вкрадений. Люди, які пишуть в мережі, нерідко продають свої роботи без збереження авторства. Вебмастера і власники веб-сайтів, розмістивши подальший текст на власному ресурсі, не можуть поручитися, що його вкрадуть. Копіювання без активного посилання на джерело вважається дечим повністю звичайним в мережі. При всьому цьому не допомагають ні попереджувальні банери, ні захисні скрипти. Якщо скопіювати сам текст не вдалося, то можна вкрасти хоча б ідею. Авторський символ не служить застереженням.

Майже завжди притягнути до суду плагіатора не виходить. Спочатку так як авторський символ зазвичай встановлюється на веб-сайт без реєстрації самого права юридично. Отже, якщо хтось викраде захоплюючу ідею або ноу-хау з веб-ресурсу, правовласник не зуміє нічого обгрунтувати. Друга причина відсутності відозв в трибунал в тому, що розгляд — дуже дорогий і кислий процес. Не рахуючи того, плагіатора нерідко нереально обчислити. Адже скопійована стаття може перебувати на безкоштовному сервісі або чужому ресурсі.