Дивлячись на цей жд комплекс, побудований в неоготичному стилі, в якийсь момент навіть не віриться, що від подібного монумента архітектури XIX століття в обох напрямках курсують надсучасні поїзди. Так як будівля фактично в незайманому вигляді збереглася з самого часу зведення, а от «начинка» вокзалу з плином часу дуже змінилася. Але подивимось, як змінювався вокзал Сент-Панкрас і в ньому залишалося постійним.

Будівля вокзалу була збудована в другій половині дев’ятнадцятого століття, а конкретно — з Одна тисяча вісімсот шістьдесят п’ять по Одна тисяча вісімсот шістьдесят вісім роки. Над проектом працювали професійні архітектори та інженери, в безлічі яких — Вільям Генрі Барлоу і Джордж Гілберт Скотт. Саме заголовок вокзалу вийшло від сусідства з вартим недалеко храмом, освяченим на честь святого Панкратія.

На даний момент вокзал знаходиться в самому сердечко центральній частині містечка, але коли його лише починали будувати, це місце було одним з найбідніших районів Лондона. Навколо стояли хатини бідняків, частина з яких, до речі, довелося знести при будівництві. Подібні перетворення зрозуміли не тільки лише місцеві будиночки: з будівництвом був пов’язаний перенос кладовища і розбір храму святого Луки.

Вокзал Сент-Панкрас являє собою еталон неоготичному архітектури, який зберігся до наших днів з часів вікторіанської Великобританії практично постійним. Але Друга світова війна все таки залишила на ньому свої сліди: германські бомбардування пошкодили вокзал, але роботу його досить стрімко вдалося повернути.

Зараз Сент-Паркнас — це сучасний жд комплекс, що складається з Тринадцять перонів, фермерського ринку, готелів, ресторанів, бару і майже все інше, — того, що допоможе вам не нудьгувати, поки ви чекаєте власний поїзд.