Як далеченько ступнула медицина з часів Гіппократа, Парацельса і Галена, а все-таки ще є потаєні пристрої організму людини, які сама людина так і не збагнув до кінця. Не тільки лише передумови окремих хвороб і способи їх лікування, але навіть призначення якихось органів раніше залишається не до кінця вивченим. Конкретно до таких відноситься селезінка — функції її визначені, але в головному вони дублюються іншими органами, і неясно, в чому її винятковість. А основна загадка — чому видалення селезінки мало позначається на загальному стані організму і не тягне ніяких суворих багатофункціональних конфігурацій. Невже, як і в більш відомому випадку з апендиксом, природа допустила деяке надмірність?

Далеко не кожна людина знає, де знаходиться селезінка. Загалом, воно і не запаморочливо — цей орган маленький за розмірами, важить 150-200 грамів і ховається під ребрами, недалеко від лівої нирки і трохи вище шлунка. Власної округлої сплюсненої формі він пригадує вухо. Веде він себе тихо і непримітно, тільки час від часу може нагадати про для себе, наприклад, при насичених вправах (в таких випадках кажуть: «йокає селезінка»). Функції її повністю неочевидні, і якщо про інших внутрішніх органах нам часом доводиться чути навіть на профілактичному огляді у лікаря, не кажучи вже про поглиблених обстеженнях, то селезінка залишається «фігурою умовчання». У неї, до речі, досить рідкісні власні захворювання, але от вторинні поразки трапляються частіше, ніж у інших сусідів всередині тіла людини.

Анатомія селезінки хитромудро — хоча зовні вона не виглядає складним органом, але складається з декількох різних типів тканини. Вона начебто знаходиться в капсулі з щільної тканини, а всередині являє собою м’якоть, звану пульпою, яка розмежована на червонувату і білосніжну. Червонувату пульпу заповнюють формені елементи крові, а білосніжну складає лімфоїдна тканина. А меж ними ще є так звана маргінальна зона, в якій скупчуються дефектні клітини і збираються макрофаги, відповідальні за бактерицидний захист.

Таке ось таємниче вміст повинен загадкова селезінка. Функції ж її якраз і визначаються такою будовою. Вона затримує циркулюють в крові антигени, відфільтровує бактерії, віруси, бактерії і інше сміття і виробляє антитіла і лімфоцити, що заступали на захист організму від різних хвороб. Вона ж визначає в кровотоці «віджилі» кров’яні клітини і «утилізувати» їх. Служить селезінка і типовим накопичувачем крові, що вивільняється при гострій крововтраті, і заліза, застосовуваного для вироблення гемоглобіну.

Чому ж людський організм не мучиться в тих випадках, коли по мед свідченнями у нього віддаляється селезінка? Функції її беруть на себе лімфатичні вузли і, треба визнати, відмінно з ними управляються.

Так невже праві були античні лікарі, видаляти спортсменам-бігунам селезінку, щоб не «екала» і не заважала їм завойовувати лаврові вінки? Сучасні лікарі говорять, що їхні попередники в даному випадку все-таки погарячкували. Не досить того, що дуже незрозуміло, що відсутність селезінки може позначатися на швидкості бігу, та до того ж у людини при видаленні цього органу кілька слабшає імунна система. Все-таки, чим більше органів займається фільтрацією крові і знешкодженням численних супротивників організму — тим краще. Так що в наш час до видалення вдаються тільки у випадках травм, і при деяких специфічних захворюваннях крові. А що стосується конкретно захворювань селезінки, то її інфаркт — рідкісний і не хворий процес, від якого орган виліковується, часто, без допомоги інших. А вторинні захворювання, яким, як ми вже згадували, схильна селезінка, лікуються укупі з основними захворюваннями.