Зима прийшла — ліпимо сніговиків! Справа нехитра, але цікаве і радісне. У кожному дворі з першим снігом виникають нові мешканці з білосніжних кульок з морковочнімі носами і старими відрами на голові. Сніговики і сніжні баби, подекуди трохи менше, подекуди більше. А подекуди і просто великі.

Найбільшими сніговими бабами захоплюються мешканці південноамериканського містечка Бетель. Ще в Одна тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ять році їм вдалося вибудувати сніжне чудовисько висотою Тридцять чотири метри. На честь місцевого губернатора суперснеговіка охрестили «Ангус — Повелитель гори». Мабуть монстр вийшов дуже схожим на бюрократа. Начебто там не було, Повелитель гори благополучно потрапив у книжку рекордів Гіннеса. Мешканці міста могли розслаблено кохатись славою, але вони не заспокоїлися на досягнутому.

У Дві тищі вісім році місцеві умільці затіяли нове будівництво. Будували зі снігу вже не короля, а царицю — Олімпію. До справи підійшли самим суворим чином. Застосували опалубку, сніг утрамбовували, висоту збільшували без зайвого поспіху. У підсумку вершина зимової красуні піднялася на Тридцять сім метрів! Руками сніговика стали десятиметрові їли. Олімпія встановила новий рекорд і знову прославила місто.

Городяни поставилися до рекордсменці з любов’ю. Зв’язали для неї шапочку поперечником П’ятнадцять метрів і шарфик довжиною Сорок метрів. В Олімпії були довгі вії з лиж і червонуваті губки з пофарбованих авто покришок. Груди снігуроньки декорував слюдяної кулон у вигляді сніжинки поперечником більше Два метрів. У такому вигляді не ганебно було і в суспільстві здатися! Але, на жаль, століття сніжної красуні не довгий. Олімпія геройськи пережила весну Дві тищі дев’ять року, але до середини літа розтанула зовсім.

Гіганти Ангус Олімпія пішли в минуле. Але зиму ще ніхто не відміняв! Сніг випав? Все на будівництво останнього покоління сніговиків і снігових баб!