Ця людина представляє британську літературу сучасності для всього світу. Він не просто один з величезної кількості лауреатів Букерівської премії (не плутати з Нобелівською премією) (із романом «Діти півночі»), він — найкращий посеред усіх її лауреатів за підсумками онлайн-голосування. Якщо 1-ий факт свідчить про визнання плюсів його книжок фахівцями-критиками, то другий — про загальнонародне визнання.

І все ж, в якомусь сенсі Салман Рушді вообщем не англієць. Він народився в Мумбаї (минулий Бомбей) в Одна тисяча дев’ятсот сорок сім році і до Британії потрапив у Чотирнадцять років приїхав навчатися. Виключно в Одна тисяча дев’ятсот шістьдесят-чотири року Рушді отримав англійське громадянство. Але можна впевнено сказати, що ця особистість дуже репрезантатівна для сучасної англійської культури.

Самоідентифікація, взаємодія (або війна) релігій, космополітизм і почуття батьківщини, національні забобони та звільнення від їх, терпимість до чужої культури і чужого досвіду — ось теми, які роблять його творчість співзвучна мільйонам людей в Англії.

Салман Рушді не побоявся спровокувати скандал в мусульманському світі своїми «Сатанинські вірші»: виходячи з переконань мусульман, для цієї людини немає нічого святого, адже він насмілився сміятися над самим пророком Мухаммедом. А Салман Рушді, мабуть, цим і заслужив визнання всього світу, відчув сам і примусив відчути читачів: у житті справді немає нічого такого, над чим не можна сміятися, в чому можна засумніватися.

До честі англійських властей, в тому конфлікті вони зайняли сторону свободи слова, а не релігійного фанатизму, хоча це і вилилося в розрив дипломатичних відносин між Великою Британією та Іраном.