Для початку, щоб усвідомити, що таке Turbo Boost, потрібно хоча коротко представляти для себе, що таке «розгін» комп’ютерних девайсов.

Розгін (або overclocking) комп’ютера — це збільшення його швидкодії методом експлуатації девайсів в нештатних режимах (зазвичай, на завищеній частоті). Більш всераспространенним видом розгону є збільшення частоти центрального та графічного мікропроцесорів, також оперативної і відеопам’яті.

Розгін мікропроцесора як явище існував з початку 90-х років минулого століття, після того, як в CPU 486-ї серії з’явилося поняття множника. Виробники материнських плат, бажаючи уніфікувати свої вироби під всю лінійку нових мікропроцесорів від Intel, конструювали свої вироби таким макаром, щоб методом замикання окремих перемичок на «матері» можна було виставити частоту шини і множник застосовуваного мікропроцесора. А підсумкова частота центрального мікропроцесора — це і є твір частоти шини на множник.

З плином часу, завдяки старанням якихось компаній (Abit, Epox і якихось інших), розгін не став бути долею окремої касти комп’ютерних гуру. В BIOS більшості материнських плат з’явилися цілі розділи опцій, що дозволяють навіть недосвідченому юзеру поміняти такі характеристики, як частоту процесорної шини, вольтаж, що подається на CPU, таймінги (затримки) роботи пам’яті і т.д.

Ставлення до розгону у різних виробників мікропроцесорів також було різним. У AMD, наприклад, якщо його і не заохочували, то, у всякому разі, не вставляли палиці в колеса. Не рахуючи того, в мікропроцесорах конкретно цієї компанії в перший раз за багато років з’явився множник, розблокований «вгору», тобто дозволяє підняти частоту мікропроцесора вище номінальної. А ось Intel тривалий час була почерговим супротивником розгону. Наприклад, материнські плати, випущені під її брендом, не мали жодної функції, відповідального за вузьку настройку характеристик роботи мікропроцесора і пам’яті. Ситуація почала змінюватися з кінця Дві тищі вісім року, коли в нових мікропроцесорах Bloomfield з’явилася розробка Turbo Boost.

Передумовою виникнення Turbo Boost є багатоядерність сучасних мікропроцесорів. Хоча першим двоядерним настільним мікропроцесорах вже виповнилося практично сім років, до цього часу далеченько не всі програмки оптимізовані під багатопоточність. У зв’язку з цим нерідко з’являється ситуація, коли одне-два ядра завантажені практично на 100%, а інші в цей час «відпочивають». У такій ситуації нові мікропроцесори отримують малі гідності перед своїми одноядерними попередниками. А Turbo Boost дозволяє автоматом на деякий час підняти частоту завантажених ядер, тим підвищивши і реальне, і гадане швидкодію мікропроцесора в даній певної задачки. При всьому цьому автоматика не дає мікропроцесору вийти за термічний пакет, призначений йому виробником. Іншими словами, мікропроцесор у такому ненормативному режимі не виділяти тепла більше, ніж здатна відвести від нього штатна охолоджуюча система.

На даний момент технологію Turbo Boost підтримує більша частина мікропроцесорів Intel сімейства Core i (але не всі!). Економні Pentium і Celeron поки нею, до засмучення, обділені. Будь-яка модель мікропроцесорів поруч з номінальною частотою має і найвищу «розгінну» частоту. Наприклад, мікропроцесор Intel Core i7 вісімсот сімдесят при номінальній частоті 2,93 ГГц в режимі Turbo Boost може розганятися до дуже значущих 3,6 ГГц.

Тих, хто не знає, як включити Turbo Boost, можна заспокоїти: по дефлоту ця функція в сучасних BIOS’е включена (якщо, неодмінно, встановлений в комп’ютері мікропроцесор підтримує це). Зазвичай, меню, відповідальний за роботу цієї технології, іменується або «Turbo Boost», або «Turbo mode», або якось дуже схоже. У просунутих прошивках, розрахованих на найдосвідченіших юзерів, може бути не тільки лише включення / вимикання такого режиму (значення параметра Enable / Disable), та й регулювання найбільшого множника для кожного ядра. Час від часу допускається також підвищення найбільшого теплопакета мікропроцесора. Остання функція дозволяє CPU працювати в турбо-режимі більш тривалий час або відразу підтримувати завищену частоту на більшій кількості ядер.

Також в систему потрібно встановити Turbo Boost Technology Driver, що дозволяє сучасним операційним системам забезпечити коректне їх взаємодію з BIOS материнської плати.

Найближчим часом компанія AMD також в якихось поколіннях власних мікропроцесорів вживає аналог технології turbo boost — TurboCore. Від технології від Intel вона нічим, не рахуючи найменування, насправді, не відрізняється.