Політична Ситуація після Другої Світовіт Війни Була стовідсотково зміні Як і в самий України так і за її межами. З усіх політичність партій змогла зберегтися Своє стійко стійбища Ліше ОУН. Керівнікі, перебувавші в еміграції, булі фізична не в змозі впрямую вести яку-небудь політичність діяльність, і виробляло управління Ліше через зв’язковою. Рух Скоропатського в Німечінні починає втрачати свої позиції. Зате в цею годину, діяльність ОУН утвердилась Усюди Як вирішальний сила. Альо до засмучення на висоті успіху довгостроково втріматісь вдалося. Другий Великий конгрес ОУН, що відбувся в Римі Двадцять сім серпня одна тисяча дев’ятсот тридцять дев’ять Вибравши головою організації А. Мельника і Надав йому титул «вождя», проголосують трепетно Ліше «перед Богом, цивілізацією і власною совістю». Цей захід Дуже раптово привели до зворотних слідства. Степан Бандера, який на щастя був звільнений уваьязнення після краху Польщі у Одна тисяча дев’ятсот тридцять дев’ять р., спільно зі своїми послідовників, організував В листопаді Одна тисяча дев’ятсот сорок р. Рволюційній провід, метою якого було проголошення для себе спадкоємцем Є. Коновальця. З вуст Прихильники Бандери, можна було почути такі речі, які або не найгловною передумовою розкол ОУН, БУВ особливий нрав Андрія Мельника, Його діктаторські замашки і нездатність ити на компроміс і булі передумовою такого плачевного результату. Альо не можна не зазначіті, що С. Бандера в палкості вдачею ніяк не поступався А. Мельнику, Ліше їх погляди булі запаморочливо різно. Мельник яро Проси, щоб Бандера негайно розпустить свою ОУН (Р), а Бандера в свою Черга наказував Мельнику Зробити прямо зворотних — візнаті ОУН (Р). Кожна із сторін приклалися значимий зусіль для того, щоб втіліті свою ідеологію в тодішні реалії і Зробити культ «свого» вождя. Вісь Як відає про підготовку Краківського зборів учасників Микола Климишин: «Всі проекти різних комісій сходилися в одних руках С. Бандери, який дув у тій годину найнаглядніше, чого він вартий Та що він в змозі зробити. Я подівляв всебічне охоплювання справ, якому він в тієї годину правил. Я подівляв, як він з повним пізнань підходів до справ і скільки разів устрявав в справи, вірішно змінюють проекти, над якому комісії проводили довгуватими Деньки на Дискусії. Нерідко бувало, що він знімав з пляном натішиться якусь праворуч, відкладаючи її в Подальший деньок, і хоч наради тягнуліся до пізна Нічкою ї вдень починаємо заново, ВІН приносить Власний проект рішення вклад, обширно і всебічно розпрацьованій … На тихий нарадах я укріпівся у вірі, що він єдиний може в тій годину і взяти провід ОУН в руки і повести впоратися Найкраще. »У квітні Одна тисяча дев’ятсот сорок одна p. фракція C. Бандери провела Власний Свій Другий НАДЗВИЧАЙНИХ конгрес у Кракові, який проголосують Римський конгрес нелегальним, звертаючись С. Бандеру главою ОУН. Велика частина Крайова членів візналі Можливості С . Бандери, і скоро розлив ставши незворотний. Дві знову фракції, за іменами власних фаворитів, стали відомі Як ОУН (Б) — «бандерівці», до складу якіх заходила в більшій мірі молодь, і ОУН (М) — «мельниківці», орагізація якіх складалася з помірних інтегральних націоналістів. протягом Війни ОУН (Б) прийнять Заголовок Революційна ОУН (Р). Всі Це Неодмінно абсолютно точно зашкоділо впоратися інтегрального націоналізму. Стан ворожнечі Меж цімі двома фракціями роздобув таку гостроту, що вони нерідні боролися один проти одного з більш нещадністю, ніж зі своїми супротивниками. Того українських інтегральних націоналістів стали досить глибоко розмежованімі нещодавно величавих випробувань Війни. До того ж жорстока боротьба Між ними Шкода всьому руху українського інтегрального націоналізму і досить слабенький Його авторитет. Говорячи про дилемах розвітку ідеології ОУН необхідно зауважіті тієї факт, що ця організація николи на уснівала цілісно. ОУН формально Почаїв існувати взимку Одна тисяча дев’ятсот двадцять дев’ять р., після об’єднання декількох маленьких українських націоналістичними організація по еміграції та із західноукраїнських земель, які перебували у складі Польщі. Практично відразу після Створення ОУН розпочаліся суворі Суперечка Меж віщім керівніцтвом, в якому домінували представники еміграції. ОУН в Західній Україні впродовж десятіліття діяла автономна від Проводу структура. Проби останнього тримати під контролем керівніків «краю» перетворювалісь на Приховане внутрішню Боротьба, яка в підсумку, після загібелі фаворита ОУН Є.
. Коновальця закінчілася в Одна тисяча дев’ятсот тридцять дев’ять — Одна тисяча дев’ятсот сорок одна рр. так іменовані «розкол ОУН» — фактичність дизайну реального стану справ. В Базі цього розкол Не було гнуртовніх ідейні розбіжності — суворе їх змістовні відмінності Меж програмками двох ОУН — «бандерівської» і «мельніківськоі »не було.