Сучасна квартира переповнена всілякими електричними пристроями. Телек і радіоприймач, різні плеєри та програвачі, ігрові приставки та тюнери. Ще до виникнення домашніх індивідуальних пристроїв зберігання і переробки інфи думка зациклить все в загальну мережу витала в повітрі, були аматорські розробки, засновані на використанні різних типів сполучних проводів, фільтрах і комутуючих пристроїв. Але особливого поширення подібні домашні мережі не отримали в силу ряду об’єктивних і особистих обставин.

Питання про те, як зробити домашню мережу, з новітньою силою з’явився з приходом в наше життя Веба. Природно, власники двох і більше компів по здатності намагалися поєднати їх між собою, але частіше обмін інформацією відбувався по засобам знімних носіїв, і тільки любителі мережевих ігор впевнено просували вперед ідею зробити домашню мережу.

За останні роки дротового Веб покрив щільною мережею не тільки лише житлові райони великих великих міст, та й повсякденних провінційних містечок. Провайдери навперебій роблять своїм клієнтам симпатичні пропозиції, швидкість передачі даних зросла до великих розмірів, а велика частина пакетів отримало симпатичний статус «безліміт». Нові здібності доступу у всесвітню мережу дозволяють всеполноценно забезпечити комфортабельну роботу в мережі більше ніж одного комп’ютера. Конкретно раціональне впровадження сучасних ресурсів Веба примушує замислитися юзерів про дилему, як зробити домашню локальну мережу.

Методів вирішення цього завдання за час існування комп’ютерних технологій накопичилося багато. Більш оптимальним і навіть найменш дорогим варіантом розібратися з питанням, як зробити домашню мережу, є впровадження маршрутизатора (роутера). Зауважимо, що багато провайдерів «дарують» або пропонують прибуткові здатності придбати цей цінний і неподменний інструмент формування локальної мережі, взамін на використання конкретно їх послугами.

Впровадження маршрутизатора дозволяє створювати як провідний тип, так і бездротової варіант локальної мережі, при здатності кожного окремого елемента заходити безперешкодно в Веб. І якщо кількість учасників частин провідної мережі обмежене наявністю відповідних входів на корпусі, то розробка WI-FI дозволяє мати величезну кількість частин. Захист інфи відбувається методом шифрування каналів, а вхід в мережу здійснюється при використанні секретного пароля ключа. При достатній силі сигналу використовувати ресурси і сервіси глобальної мережі можна не тільки лише сидячи на балконі, та й перебуваючи у дворі.

Вирішуючи проблему, як зробити домашню мережу, не варто захоплюватися здібностями WI-FI. Потужність сигналу на теоретичному рівні безпечна для людини, але частота його збігається з частотою звичайної грубки-мікрохвильовки! При всьому цьому вплив даного випромінювання має властивість накопичуватися.

Стародавня повірена провідна мережа залишається животрепетної і в наш час. Але як впоратися з безліччю дротів, що плутаються під ногами? Є величезна кількість унікальних рішень, починаючи від використання особливих пластмасових коробів, декоративних плінтусів з нішами під дроти і навіть дуже дієвий і унікальний варіант із впровадженням мережі електроживлення. За допомогою особливих адаптерів, які вставляють конкретно в розетки електроживлення, для передачі сигналу вживаються дроти проводки.

Вирішивши проблему, як зробити домашню мережу, що складається з декількох компів, можна сміливо перебігати до включення в неї як пристроїв періфіріі (принтер, сканер і т.п.), так і різних засобів мультимедіа, починаючи з плазмових телевізорів і закінчуючи плеєрами для інтернет- радіо.