«Руська Правда» Ярослава Мудрого вважається видатним монументом історії російського права. Списки її дійшли до нинішніх днів в досить большенном кількості. Але єдиної систематизації прийнято не було.

Звід законів «Руська Правда» була кодексом феодального права Старої Руси. Її норми взяті за базу судних грамот (Новгородської і Псковської), також майбутніх законодавчих документів російського, також литовського права.

«Руська Правда» Ярослава Мудрого з’явилася після ери, в якій об’єднання сільського населення характеризувався як сусідська громада. Вона, у свою чергу, з’явилася в результаті розкладання домашньої громади.

«Правда Ярослава Мудрого» являє собою древній частині правового кодексу. У ній відображені більш старі норми, прийняті за часів правління князя. Ця частина кодексу містить шістнадцять статей, далі слід величезна кількість законів, виданих нащадками Ярослава з середини Одинадцять і до початку Тринадцять століття («Правда Ярославичів»).

Базу змісту кодексу складають акти, що відображають інтереси княжого управління. Порівнюючи окремі його частини, досить очевидно видно розширення влади князів і княжого суду.

«Руська Правда» Ярослава Мудрого визначала правове становище для населення. При всьому цьому кожне феодальне суспільство включало в себе стану, обов’язки і права яких законом вірно визначалися, як нерівні. Нерівність було як у відносинах між станами, так і по відношенню до держави.

Необхідно підкреслити, що в ту еру була якась статичність у розвитку суспільства, яку уряд пробувало закріпити законодавчо. Публічний уклад Русі грунтувався на рабстві. Жорсткі його прояви відмічаються в 9-10 століттях, на ранніх етапах зародження державності.

«Руська Правда» Ярослава Мудрого визначала холопа в якості приналежності государя, при всьому цьому сам холоп власністю не володів.

Формування класу феодалів відбувалося рівномірно. До нього ставилися дружина, князі, місцева знать та інші. Штатське управління вироблялося феодалами, не рахуючи того, вони відповідали і за військову компанію. Законодавством передбачався збір данини і судових штрафів з населення, які йшли на забезпечення функцій з управління.

Для врегулювання васальних та земляних відносин феодалів, також їх зв’язку з величавим Князем, мабуть, існували особливі контракту. «Руська Правда» відкриває тільки окремі нюанси правового становища феодального стану.

Правовий кодекс Старого країни встановлює і захист приналежності. За посягання, порушення, крадіжки встановлювалися досить високі штрафи.

Невід’ємною частиною законодавства стало формування зобов’язань населення по відношенню до уряду. Призначалися незлічені податки в формі оброків, данини.

У законодавстві Ярослава існували якісь положення, які пробували встановити статус «смерда». У правових актах розглядалося не тільки лише визначення його статусу, та й правоздатність, обов’язки. Є вказівки на різні штрафи, які призначалися смердам. Але, незважаючи на те, що «Руська Правда» у міру потреби в законодавчому акті показує на приналежність до певної групи (соціальної), поняття та статус «смерд» витлумачено в кодексі дуже розпливчасто.

Вільне населення в містечках було забезпечено правовим захистом актів «Руської Правди». Підвищена увага приділялася купецтву, рано почав формуватися об’єднання (гільдії).

Варто відзначити, що розвиток Старої Русі відбувалося в тому ж напрямку, що і у великих європейських країнах. Російський уряд тих пір характеризується істориками як країна з високо розвинутою юридичною сферою, величезним культурним потенціалом.