Основоположник династії шотландських правителів Роберт I Брюс — той з шотландських монархів, кому вдалося більш міцно затвердити незалежність Шотландії від Великобританії.

Володар замку Аннандейл, Роберт Брюс був чужий спадкоємцем престолу. Все ж, після погибелі правлячого короля трон зайняв Іоанн I Балліоль.

У країні намітилося гостре протиборство двох кланів. На хвилі боротьби за владу Роберт Брюс інтенсивно підтримав британського монарха Едуарда I в його претензіях на шотландську місцевість. У той час, коли у держав спалахнуло повстання лордів на чолі з Вільямом Уоллесом, і Роберт Брюс до нього приєднався. Пізніше повстання було придушене, і Брюсу довелося знову присягнути на вірність британському монарху.

Іоанн I був полонений, Едуард I загинув, а у Великобританії піднялися хвилювання магнатів проти Едуарда II, так що британцям стало не до агресивних планів. Роберт Брюс користувався цією ситуацією. У Одна тисяча триста шість році він своїми руками вбив главу агресивного йому клану Коміно — Джона Труби «Рудого», і скоро був коронований в Скуні як повелитель Шотландії. До Брюсу приєдналися інші впливові шотландські барони, і коли в Одна тисяча триста десять році британці знову зробили спробу утверліть контроль над Шотландією, вони зазнали поразки. До Одна тисяча триста тринадцять британці покинули всі зайняті ними раніше величезні шотландські містечка: Данді, Роксбург, Единбург. Не рахуючи того, шотландцям ще вдалося отвовевать у британців належав їм півострів Мен.

У битві при Беннокберне шотландці наголову розбили Едуарда II, і після чого навіть здійснювали набіги на одвічно англійські місцевості: Нортуберленд, Камберленд і Дарем.

Роберт Брюс був два рази одружений, у 2-му шлюбі з Єлизаветою де Бург у нього було чотири малюків, старший з їх став наступним владикою — Давидом II.