Підлітковий вік, перехідний вік, пубертат — у цього стану багато заголовків, але як його не назви, а відмовлятися від того, що в цей період будується психологія дитини нерозумно. Багато предки спростовують той факт, що їх десятирічний невеликий дитина починає дорослішати і до нього необхідно увага. Дійсно, період ломки актуальних позицій, психологічного і сексуально-фізичного розвитку наступає в середньому в Десять років і триває до Вісімнадцять років, але психологи досі не можуть прийти до спільного погляду віки іменувати підлітковим, а який юнацьким. Адже цей вік, затягується на пару років, теж в свою чергу ділиться на декілька кроків. А саме, 1-ий крок, коли дитина перестає вважати себе дитиною, а другий, коли дитина починає прирівнювати себе до дорослої людини, а, як слід, і встановлює собі нові норми поведінки, які, за його переконанню, відповідають поведінці дорослої людини. У цей період дуже принципово батькам не віддалятися від дитини, а навпаки інтенсивно брати участь у формуванні його світорозуміння і суспільного становища в суспільстві. Принципово прийняти його позицію дорослої людини і розмовляти з ним на рівних, а не пригнічувати його інтереси, мотивуючи це тим, що він дитина і не може приймати власні рішення. Вікова психологія дитини така, що в період дорослішання формується розуміння власного «Я» і активними темпами розвивається логічне й абстрактне мислення, у зв’язку з цим виникає так зване девіантну поведінку, коли у дитини виникають «авторитети», поведінка яких він вважає зразком поведінки дорослого і прагне наслідувати йому. В даному випадку бездоганним для розвитку особистості буде напрямок дитини в правильне русло, щоб сформувати у нього адекватні правильні норми поведінки.

Існує такий термін, як «психологія складного дитини», багато говорять про те, що в цьому віці малюки стають некерованими, примхливими і брутальними. Дозволю собі з цим не погодиться, точніше не зовсім погодитися. Така поведінка проявляється у малюка тільки при неправильному підході до виховання дитини в сім’ї, школі і некоректна його соціалізація. У цьому віці соціалізація — розуміння себе як особистості зі своїми потребами й особистісними рисами, дуже потрібна і важлива для малюка. Якщо предки і навколишні не підтримують завзяття дитину до самостійності і прийняттю власних рішень, він нерідко приймає це войовниче і починає знаходити підтримку в інших місцях, а це вже загрожує виникненням некоректних цілей, мотивацій, і як наслідок приводить до формування неадекватної поведінки.

Психологія дитини націлена на виникнення власних цілей у житті, вони прагнуть поставити свої цілі і всіма силами досягти їх, діти відрізняються цілеспрямованістю і наполегливістю, що ні за яких обставин не можна гасити, а можна тільки підтримувати і розвивати ці риси вдачі. Але, на жаль, майже завжди в наших сім’ях це сприймається як протест, як виклик малюка дорослій людині і починається активне пригнічення батьками всіх психічних новоутворень дитяти.

Психологія дитини непроста і різнопланова, і у кожної людини вона проходить по-різному, і тривалість цього періоду визначається багатьма факторами, в тому числі сім’я, школа, вчителі, соціум, психологи, ЗМІ та майже все інше. Але не слід забувати про те, що через це проходив кожен з нас, і всі пам’ятають, як принципово отримати підтримку в цей період від близьких — власної сім’ї. Тому прислухайтеся до своїх дітям-підліткам і підтримуйте їх.