Наше життя повне колись кимось вигаданих стереотипів. Деякі з них з успіхом вживаються в рекламі та ЗМІ, тим показуючи нам, якими ми повинні бути, що значити бути вдалим, наводяться аргументовані приклади і задаються певні еталони. Багато урубуються в цю гонку за птахом щастя, не замислюючись про те, як конкретно для їх підходять «заявлені стандарти». Не багатьом вдається зловити жар-птицю за хвіст, а ті, кому і вдається, іноді відчувають повне розчарування по досягненню начебто і бажаної мети.

Справа в тому, що кожна людина є індивідуальністю, і будь-яка особливість є дуже принциповим нюансом загального буття. Хоч якою людина важлива в нашому світі, важливий конкретно його унікальний погляд на світ, і тільки йому властивий процес створення, тобто вираження себе через певну діяльність.

Історії багатьох видатних особистостей обгрунтовують це на особистому прикладі. Велика частина з їх ніколи не слідували «второваною стежкою», а залишалися вірними власним кредо, і, завдяки цьому здійснювалися відкриття, з’являлися нові тренди.

Неув’язка в тому, що ми іноді так включені в «гонку життя», вже не можемо ідентифікувати, до чого конкретно лежить наша душа, починаємо вірувати, що ті цілі і стиль життя, який пропагується соціумом, є якраз тим, що нам необхідно. І ми раді приймати інколи, ті «шматочки з панського столу», які нам вдається увірвати в недовгі хвилинки «щастя», щоб пізніше знову зануритися в рутину повсякденності. Багато хто з цим погоджуються, приймаючи той факт, що задоволеність — це недовгі хвилинки, що працювати необхідно тільки лише заради заробітної плати. Про те, реалізуємо ми при всьому цьому природою закладений потенціал або ні, намагаємося не думати. Так і проходять рік за роком, і ті веселі мрії молодості та юнацтва ховаються далеченько в підсвідомості, час від часу даючи про для себе знати почуттям туги.

Дуже всераспространенний стереотип — вдалим можна стати виключно в юності, висловимося так, до Тридцять років уже весь потенціал вичерпаний, і якщо ми нічого не встигли досягти, то залишається тільки доля вовка в зоопарку — ходити з кутка в куток, поки це все не завершиться в один деньок. Світ належить юним і прекрасним, ну або багатим зі зв’язками, на худенький кінець. Що все-таки робити, якщо нам вже далеченько за 30, зазвичай ми вже, може бути, чогось досягнув, а може навіть чогось істотного, але насолоду від життя немає. І з кожним роком це невдоволення копіться, псуватися вдачу, починаються задачі зі здоров’ям і т.д. Все це є приводом для того, щоб прокинутися і струсити з себе кайдани, які ми самі для себе наділи, і які ми можемо зняти прямо на даний момент, якщо захочемо. Головне почати діяти, при всьому цьому не слід кидатися їх однієї крайності в іншу, рубаючи з плеча сук, на якому сидимо. Досить почати плавно пересуватися в потрібному нам напрямку.

Хоча з віком, і в юності теж ми дозволяємо на себе наліпити стільки непотрібністю лушпиння, як наслідок нам важко спричинитися з тим, що реально хочеться робити. В даному випадку необхідно задати собі питання — «а чи готові ми виробляти ту або іншу діяльність безоплатно?» Тільки заради того, щоб самій діяльності, якщо відповідь «так», то це вже процес творення.

Не так давно я за собою побачила незвичайну особливість, я з насолодою спостерігаю рекламу спрайту, яку показують Бурановскіе Бабусі. Телек я на відміну від інших членів сім’ї не дивлюся вже здавна, тим паче рекламу. Все ж, реклама з Бурановскіе бабуся захопила мою увагу, і я вирішила проаналізувати дане спостереження. За професією я аналітик, і люблю розглядати також свій внутрішній стан і приходять думки. Після самоаналізу я зробила висновок, що моє позитивне сприйняття цього ролика пов’язано не лише з творчістю цього колективу, а конкретно з тим, що даний колектив на сто відсотків вибивається із заявлених шаблонів шоу — бізнесу. Даний колектив створювався чисто з любові до мистецтва, в місцевому клубі. Люди йшли і співали, тільки заради того, щоб співати, а не заради того, щоб зайняти друге місце в Євробаченні та стати народними улюбленицями. У цьому випадку стереотипи були зламані і вік і вага не мали значення.