Як з’явилася перша локальна мережа (а принтери з’явилися ще раніше), з’явилася досить здорова ідея — можна організувати доступ декількох або відразу всіх компів, які входять в «локалку», до загального друкувального пристрою. Але зрозуміло, що для цього потрібно щось, що знаходиться між мережею і принтером. Це «щось» і є принт-сервер. Можна, природно, відразу придбати принтер з можливістю прямого підключення до локальної мережі, але за такий варіант доведеться доплатити як мінімум еквівалент П’ятдесят баксів.

Як і багато мережеві поняття, такі як брандмауер або шлюз, принт-сервер може бути програмним або апаратним.

Програмний принт-сервер реалізується на базі буденного комп’ютера, до якого один або кілька принтерів підключені локально. Засобами операційної системи всім іншим комп’ютерам і їх юзерам, за наявності у їхніх відповідних прав доступу, надається можливість віддаленої роботи з даними принтерами. Такою принцип реалізації сервера друку більш нерідко вживається в домашніх критеріях або в маленьких кабінетах.

Апаратний принт-сервер зовні являє собою маленьку коробку (звичайно, розміром з величезну попільничку) з декількома портами вводу-виводу. Мало потрібний набір портів — один стандартний мережевий порт RJ-45 і один роз’єм USB (пристрій з LPT-портом, в силу його морального застаріння, вже відшукати дуже важко). Більш дорогі моделі виробники оснащують декількома роз’ємами USB, з цього сервер може обслуговувати відразу декілька принтерів. Найближчим часом багато виробників починають просувати такий тип пристроїв, як бездротовий принт-сервер. Wi-Fi-адаптер даного пристрою покликаний поміняти собою дротове мережеве підключення і звільнити від необхідності простягати до принт-серверу зайвий мережевий кабель. Як таке рішення виправдане в стаціонарному кабінеті в конкретній близькості від більш стаціонарного принтера — вирішувати адміністраторові.

Не рахуючи того, принт-сервери все частіше вбудовують в дешеві інтернет-маршрутизатори, призначені спочатку для домашнього використання (ринковий сектор SOHO — small office, home office). Все вимовлене вище і нижче про апаратні серверах друку справедливо і для цих пристроїв.

Зараз пора роздивитися всі плюси і мінуси кожного методу реалізації мережного доступу до локального принтера.

Основним плюсом програмного принт-сервера є відсутність необхідності в придбанні якогось нового, вузькоспеціалізованого обладнання, ціна якого може становити від Сорок до декількох сотень баксів. Є комп’ютер є принтер, кабель, що з’єднує пристрій і комп’ютер, і є сисадмін, який знає, як це змусити працювати — все! Неважливо яка сучасна операційна система дозволяє надати мережевий доступ до будь-якого принтера, приєднаному до компу. Але такої принт-сервер має один великий мінус: при величезних обсягах друку (наприклад, у бухгалтерії за деньок до закінчення терміну подачі річного звіту) комп’ютер, службовець апаратною базою програмного принт-сервера, буде розтрачувати досить багато системних ресурсів на забезпечення роботи друкувального пристрою . У випадку, якщо даний комп’ютер є дуже застарілим, що не унікальність в тій же бухгалтерії, «пригальмовування» навіть буденних рутинних завдань буде дуже відчутним. Не рахуючи того, якщо йдеться не про звичайне принтері, а про МФУ (багатофункціональний пристрій), його додатковими здібностями у вигляді сканера, ксерокса або факсу можна буде користуватися лише на тому комп’ютері, до якого воно підключено локально.

Головною перевагою апаратного принт-сервера є відсутність необхідності у виділенні додаткових обчислювальних ресурсів для обслуговування черги друку. Фактично, в цьому і полягає мета створення всіх спеціалізованих пристроїв — перенести виконання однотипних завдань на спеціально «заточене» під їх обладнання. Також якісь просунуті моделі принт-Північ дозволяють, при підключенні до них МФУ, скористатися, скажімо, функціями факсу або сканера.

Але, на жаль, далеко не кожен принтер зуміє працювати через апаратний сервер друку. У групу ризику потрапляють спочатку застарілі моделі, також дешеві пристрої, які в маленьких кабінетах велика частина. Виробники принт-серверів публікують у себе на веб-сайтах і в специфікаціях власних гаджетів перелік підтримуваних принтерів. Але, якщо ви вже придбали / позичили / украли апаратний принт-сервер, а тільки пізніше познайомилися з таким списком і не відшукали в ньому власного принтера, не варто зневірятися. Це означає, що виробник принт-сервера просто не гарантує безпроблемну роботу зв’язку цих двох пристроїв.