Правоохоронна діяльність — це вид держ діяльності. З її допомогою спеціально уповноважені органи охороняють право, застосовуючи юридичні заходи впливу згідно із законом і обов’язково дотримуючись встановлений ним порядок.

На жаль, поняття правоохоронної діяльності та в нашій конституції, позначено вірно, навіть розмито. Це ускладнює роботу регулюють її органів.

Правоохоронна діяльність або особи, її проводять, роблять наступні функції:

1. Виробляють конституційний контроль.

2. Надають юридичну допомогу.

3. Виявляють, припиняють та попереджають правові порушення.

4. Відновлюють порушені права.

5. Карають злочинця, у випадках, коли нереально повернути порушення прав і т. д.

Для чого вона потрібна?

Правоохоронна діяльність здійснюється в цілях:

— охорони індивідума, його свобод і прав;

— охорони суспільства, його духовних і речових цінностей;

захисту країни, її суверенітету, конституційного ладу і держ цілісності.

Її заснування:

Правоохоронна діяльність завжди грунтується на законах — принципах, закладених в конституції країни, посеред їх подальші:

1) законність;

2) цінність свобод і прав людини і громадянина;

3) рівність перед законом людей країни і юридичних осіб.

Яка вона?

Правоохоронна діяльність володіє наступними рисами:

— Може бути покладена лише на муніципальні органи, спеціально для цього уповноважені. У відношенні їх законодавство встановлює жорсткий порядок організації, складу і функціонування.

— Комплектуючі ці органи належні специ, зазвичай — юристи. Присвоєння для себе іншими особами права на втілення правоохоронної діяльності неприемлимо, і при певних критеріях може розцінюватися як гріх.

— Вона служить для захисту прав особистості і суспільства, також країни від нечестивих, кримінальних і всіх інших посягань.

— Вона може здійснюватися тільки юридичними способами впливу. Залежно від вдачі у правоохоронних органів є право використовувати до порушників відповідні заходи публічного і муніципального впливу. Це робиться з метою відновлення і зміцнення правопорядку і законності. Сюди відносять державне стягнення, примус і відновлення. Можуть прийматися міри прямо до кримінального покарання, використовуваного тільки трибунал.

— Покарання повинні застосовуватися в узгодженні з вимогами законодавства, яким встановлюються їх підстави і конкретність. Порушення вимог закону, допущені в процесі правоохоронної діяльності, можуть самі по для себе виявитися правопорушеннями тягне дисциплінарну та кримінальщину.

— У кожному окремо взятому випадку початок діяльності правоохоронними органами зобов’язане мати значимий привід — повідомлення про наявність злодіяння або іншого правопорушення або необхідність попередження таких. У всіх інших ситуаціях у правоохоронних органів немає права втручатися в життя людей, в діяльність особистих і публічних організацій, муніципальних органів.

— Її виробляють в установленому законом серйозному порядку. Будь-які відступи від цього порядку самі по для себе можуть бути правопорушенням тій чи іншій мірі серйозності.

— Обгрунтовані, легітимні рішення, які приймають правоохоронні органи, підлягають до обов’язкових виконанню хоч якими громадянами і посадовими особами. Їх невиконання тягне санкції для правопорушників. Вони встановлюються місцевим та муніципальним законодавством.