Початкове поняття, на базі якого побудована вообщем вся філософська картина світу (незалежно від філософської системи) — це категорія буття. Поняття це дуже складна. Тому нижче ми розглянемо, що все-таки таке буття, і його головні форми також дізнаємося.

Головним розділом філософської науки, яка займається дослідженням перепони буття є онтологія (іншими словами «вчення про сущому»). Онтологія побудована на базових принципах появи й існування природи, людини і в цілому суспільства.

Конкретно по дилемам буття колись починалося становлення філософії. Давньоіндійські, давньокитайські і древні філософи спочатку розробляли завдання онтології, і тільки пізніше філософія вирішила розширити предмет власного дослідження і включила проблематику гносеологічну, аксіологічну, логічну, естетичну і етичну. Але, так чи інакше, вони все у власному підставі мають конкретно онтологію.

До того як розглянути основні форми буття, з’ясуємо, що у філософії розуміється під цією категорією. Нескладно побачити, що поняття це «віддієслівний», утворене від слова «бути». А що це означає? Існувати. Тому синонімами буття можна вважати світ, дійсність, реальність, суть.

Дана категорія охоплює фактично все, що існує реально — і в природі, і в суспільстві, і навіть у мисленні. Таким макаром, виходить, що буття — це поняття саме загальне, всеоб’ятное, деяка максимально узагальнена абстракція, яка з’єднує воедінижди всередині себе самі різні явища, предмети, процеси, стани тільки за тією ознакою, що вони є.

Залежно від виду дійсності (бутності, існування) розрізняють наступні головні види буття, як особиста і неупереджена дійсність. До неупередженої дійсності відносять все те, що саме по собі існує, є поза людиною і незалежно від його свідомості. Особиста дійсність же обхоплює все те, що людині належить, не може ніяк існувати поза його (це духовний світ індивіда, світ його свідомості і його психологічних станів). Якщо розглядати ці дві дійсності в сукупності, то можна виділити наступні чотири головні форми буття.

1. Буття речей, процесів, тел. У ньому, в свою чергу, виділяють:

Буття природне — існування тіл, речей, процесів, незаймані людиною і які були ще до виникнення на планеті (атмосфера, біосфера, гідросфера і т.д.).

Речовий — існування процесів і речей, які зробив або перетворив людина. Сюди прийнято відносити індустрія, знаряддя праці, містечка, енергетику, меблі, одяг, штучно виведені сорти рослин, види тварин і т.п.

2. Людське

Головні форми буття людського це:

Буття індивіда в матеріальному світі. З цієї позиції людини філософія розглядає в якості речі посеред речей, тіла посеред тіл, об’єкта посеред об’єктів. Людина перебуває в керівництві різними законами (а саме, біологічним, фізичним, хім), поміняти які він не здатний — він тільки існує посеред їх.

Буття фактично людське. Тут индивидума сприймають вже не як об’єкт. Людина — це суб’єкт, не тільки лише підкоряється законам природи, та й є духовно-моральним і соц істотою.

3. Духовне

Головні форми буття духовного це:

Буття індивідуалізоване. Сюди відносять особистісні процеси свідомості і несвідомого, які носять суто особистий характер.

Буття об’єктивувати знаходиться начебто над індивідуалізованим свідомістю. Сюди відносять все, що є надбанням суспільства, а не тільки лише окремого індивіда, і публічне свідомість в різних формах (релігія, філософія, мистецтво, науки, моралі і т.д.).

4. Буття соц, в якому виділяють:

Дійсність окремої людини як суб’єкта в прогресі історії і в суспільстві. З цієї точки зору индивидум виступає носієм соц властивостей і відносин.

Дійсність самого суспільства, яка обхоплює вообщем всю сукупність його діяльності як одного організму, включаючи всі культурно-цивілізаційні процеси, матеріально-виробничу, духовну сфери і т.п.