Посеред категорій політології одне з центральних місць займає поняття політичний режим. До того як розглядати зміст даної категорії, слід зробити одну обмовку, без якої з’ясування суті політичного режиму буде невірним і науково безпідставним.

Справа в тому, що політичний режим органічно пов’язаний з такою важливою категорією політичної науки, як політична система. В рамках повсякденного мислення, в публіцистиці та інших навколонаукових трактуваннях склався певний стереотип усвідомлення політичного режиму як чогось, що має очевидно оціночний характер. Іншими словами, якщо говорять про що-небудь позитивному в політичній дійсності, до прикладу, про політичну систему, яку потрібно підняти читачеві (слухачеві) позитивно, звичайно, в контексті вживають поняття політичної системи.

І інший підхід, при описі політичних реалій з заданно нехорошим ставленням, вживається категорія політичний режим. Цей погляд зовсім помилковий, він не має нічого спільного з науковим підходом до політологічному аналізові. Справа в тому, що сучасна політична наука трактує політичну систему в двох значеннях. В рамках одного з їх політична система являє собою реально наявний механізм реалізації влади в тому чи іншому державі, на тому чи іншому рівні.

В узгодженні з прийнятими ознаками політичні системи класифікуються, і однією з більш всераспространенних класифікацій є виділення демократичного типу політичної системи, авторитарного та тоталітарного. В протягом власного існування політична система може перебувати в різних станах, іншими словами, бути більш демократичною або отримувати риси авторитарно-тоталітарного типу. Отже ось, конкретно таке конкретний стан політичної системи певного країни в певний історичний період і характеризує категорія — політичний режим. При всьому цьому вона не несе ніяких оціночних навантажень, а лише фіксує стан політичної системи даного суспільства в певний момент часу. Наприклад, ми тривалий час жили в рамках російської політичної системи, що була фактично постійною в протягом усього власного історичного часу. Але, незалежно від того, хто стояв при владі, і яка політична атмосфера формувалася в суспільстві, ми виділяли режим «відлиги» (Хрущов, сталінський режим, режим застою (Брежнєв), режим перебудови (М. Горбачов).

Виходячи з даного підходу, режим виступає похідним явищем від політичної системи і розуміється як певна сукупність певних характеристик політичного, ідейного, економічного та суспільного устроїв, що забезпечують втілення влади в даному суспільстві в даний час.

Протягом становлення сучасного політичного пізнання, сформувався досить адекватний і, в якийсь мірі, універсальний список критеріїв, за якими здійснюється систематизація політичних режимів. Але головним принципом при систематизації того або іншого режиму є усвідомлення того, що він відображає характеристики політичної системи, а тому до нього можуть і повинні застосовуватися ті ж методики виділення типів, застосовуваних у систематизації політичних систем.

Головні сучасні політичні режими систематизують на підставі таких критеріїв, як ступінь втілення влади, методи рекрутування влади, вдача взаємодій влади і суспільства, характеристики заборон, які є в суспільстві, роль ідеології, тип політичного лідерства, роль партій, місце органів гноблення в системі влади і інші. В узгодженні з цими аспектами, більш нерідко прийнято розділяти політичні режими на демократичні, тоталітарні та авторитарні. Слід мати на увазі, що немає фактично жодної політичної системи, яка була в «чистому вигляді», іншими словами володіла рисами якогось одного типу режиму. Зазвичай, усі наявні в політичній дійсності режими мають інтегративний характер і з’єднують всередині себе ознаки різних типів.