Для пішого походу найкращою взуттям є відмінно рознесені черевики на низькому каблуці, краще з рифленою підошвою. Башмаки мають бути досить просторими, щоб в їх можна було вкласти повстяну устілку і підчепити товсту шкарпетку (шерстяний). Можна брати черевики на номер більше буденного. У випадку, якщо вони будуть дуже вільні, в їх можна вкласти не одну, а дві устілки або поверх вовняної шкарпетки надіти ще бавовняний. До походу черевики треба пару разів просочити спеціальною маззю для спортивної і мисливської взуття, що продаються у спортивних магазинах, або хоч яким несолоним жиром.

Робиться це наступним чином. На черевик чистою ганчіркою наноситься шар жиру, і потім він трохи підігрівається на газу. Коли жир вбереться — на око здається, що він просто просох, — необхідно нанести черговий шар і знову прогріти черевик у вогню. Але будьте при всьому цьому уважні — ледве мастило висохне, треба негайно нанести наступний шар, по іншому від жару шкіра може пожолобитися. Ця процедура повторюється кілька разів. У період опалювального сезону можна, змастивши черевики, поставити їх на ніч під батарею опалення. Цей метод більш безпечний для черевик, але запах від їх буде триматися всю ніч. Потрібно мати на увазі, що якщо ввібрати в черевики дуже багато жиру, то якість їх може посилитися — шкіра стане дуже м’якою. Тому якщо при сильному натиску на шкіру черевика з неї починає мало видавлюватися жир, означає, подальшу просочення потрібно закінчити.

Якщо черевики жорсткі або утворюють складки (частіше поперечні у пальців або подовжні в голеностопа), їх корисно поставити в розпір. Для цього Носкова частину черевика треба туго набити папером (краще всього скачуючи її при всьому цьому в тугі валики), а в задник увіткнути небудь предмет, що забезпечує розпір, наприклад скляну банку. При всьому цьому потрібно стежити, щоб вона була вставлена туго і розправляла складки на шкірі. Для цього саму банку зовні обкладають картонними валиками, деревними брусками, вообщем — хоч якими відповідними предметами, що опинилися під рукою. Не рахуючи того, башмаки неодмінно слід розносити, походивши в їх. Рядова помилка, що допускається при виборі взуття туристами полягає в тому, що черевики купуються практично нещодавно походу. В кінцевому підсумку — стерті ноги, міхури, Намин.

Отже, для пішого походу годяться будь черевики на низькому каблуці. Башмаки жахливіше: вони не тримають голеностопа. Відмінно використовувати в походах баскетбольні кеди з товстою устілкою. Але при всьому цьому потрібно мати на увазі, що при намоканні і наступному висиханні кеди дуже дуже сідають. Тому, купуючи кеди для походу, треба вибирати їх номери на два більше звичайної взуття. Вдома їх слід вмочить під краном і потім просушити. Тоді кеди набудуть той розмір, який вони реально сприймуть в поході. Якщо вони при всьому цьому виявляться трохи значні, то в їх, як і в черевики, можна покласти подвійну устілку або підчепити другу шкарпетку. Годяться для походу і напівкеди, тенісні туфлі, але їх недолік полягає в тому, що, як напівчеревики, вони не тримають голеностопа. Категорично не підходить для походу взуття на високому каблуці: у ній просто не можна пройти по пересіченій місцевості скільки-небудь істотну відстань. Не годяться також різні сандалі, босоніжки. У похідних умовах нога в їх дуже «гуляє», і ремінці, звичайно, не надійні. Ще найменш підходять для походу туфлі без задника і взуття типу домашніх капців. Навіть буденні тапочки на вузькій підошві незручні для пішого походу. У їх просто можна забити пальці, наткнувшись на корінці дерев або вибоїни на дорозі, на жорсткій грунті в їх стрімко відбиваються і починають боліти п’яти, врешті-решт, вони погано захищають від гострих предметів, які випадком можуть попастися на дорозі.

Для походів в міжсезонні, в період дощів і бездоріжжя, відмінно зарекомендувала себе гумові чоботи. У їх теж слід вкласти повстяну устілку, а якщо дозволяє розмір, то і дві. У чоботи можна підчепити шерстяну шкарпетку (один або два). Якщо для чобіт зшити фетрові або хутряні шкарпетки, то їх можна буде носити і по снігу, в усякому разі до того часу, поки він не стане дуже глибоким. Буденні кирзові чоботи армійського типу в походах не прижилися. Вони дуже важкі для літа і не володіють непромокальністю гумових чобіт для походів в міжсезонні. У поході всяку туристську взуття потрібно часами просушувати. Навіть у суху погоду вона може намокати зсередини від поту, зовні від вечірньої або ранкової роси, від
випадкового кроку в калюжу і т. д. кращий ще сушити взуття на сонці, а якщо його немає — в укритому від дощику місці на повітрі, краще на вітрі. Якщо є поблизу сухе сіно — набити його у взуття. Сушити взуття біля вогнища, що дуже обожнюють робити початківці туристи, слід з великою обережністю. Під впливом жару взуття просто може або згоріти, або втратити пружність, потріскатися. Навчитися дивитися за взуттям, висихає біля багаття, не так просто. Недарма у туристів існувала приказка, що реальним туристом людина стає не раніше, ніж спалить біля багаття три пари взуття. Тому взагалі не рекомендується сушити взуття конкретно біля вогню. Ще краще помістити її в стороні, куди доходить тепле повітря (але не жар, не іскри). При всьому цьому потрібно подбати, щоб тепле повітря проникало всередину взуття. Для цього її зазвичай надягають на застромлені в землю палиці, за раніше вийнявши устілки для окремої просушування. Якщо є сумніви, що жар для сушки дуже великий, краще без коливань відсунути взуття подалі. Зрештою нехай черевики залишаться кілька сируватим, не то вообщем можна залишитися без їх.

Все це, але, зовсім не означає, що можна вообщем обійтися без просушування взуття. Кинута як попало взуття не встигає просохнути за ніч, навіть якщо ніч стоїть суха. Сира взуття просто натирає ноги, а в міжсезоння може стати передумовою простуд і навіть обморожень. До речі кажучи, дуже корисно мати з собою другу пару взуття на випадок, якщо перший все-таки зіпсується при просушування, або турист зітре ногу і йому стане в нагоді більш простора або більш м’яка взуття, або, врешті-решт, просто для того, щоб НЕ сидіти з босими ногами, поки твої черевики сохнуть. У далеких походах, беручи до уваги можливість виходу взуття з ладу, бувалі туристи беруть другу пару неодмінно. Для недільних походів досить, якщо другу пару захоплять одна-дві людини, незалежно від чисельності групи.