Задайте собі питання, коли ви в останній раз говорили зі своєю дитиною. «Вчора, щойно», — відповісте ви для себе. Але давайте задумаємося, що це було, розмова або однобокий монолог, коли ви читали нотацію власного чада за його ще одну провину. Часто наші дискусії з дітками зводяться до читання нотацій: мовляв не можна так себе вести, або до риторичного питання: «Ну, що нового? …» Поставивши запитання, ми тут же про нього забуваємо і вже не чуємо, що нам говорить дитина. А він, нехай навіть ще невеликий, бачачи таке ставлення , намагається якомога коротше відповісти або просто мовчить, все одно його не чують.

Але КОНТАКТ з батьками — це не один із стовпів безпеки вашого малюка. Конкретно через КОНТАКТ ви дізнаєтеся про дилемах і питаннях, які хвилюють ваше чадо і, вирішуючи з ним його перепони, ви допомагаєте йому навчитися вірно поводитися в тій чи іншій ситуації.

Але чому наші дітки не говорять нам про власні дилемах? Частково так як конкретно ми не бажаємо про це чути: то ми дуже зайняті роботою, то по телеку йде коханий серіал або футбол, то газета виявилася дуже захоплюючою, і нам не до малюка, не до його питань. І дитина залишається сам на сам зі своїми проблемами. І раптом ми помічаємо, що дитина вже виросла, і ми не знаємо, про що він замислюється, які в нього друзі й захоплення. І коли ми задаємо йому запитання, то отримуємо конкретну відповідь: «Все в порядку». Зараз ми бажаємо поговорити з ним, але про що, як відшукати той бажаний контакт, ми не знаємо.

Тому перше правило говорить: як можна частіше Глас з дітками, допомагайте вирішувати їх, нехай навіть дріб’язкові, на вашу думку, завдання. Зламалася його кохана іграшка — попереживати укупі з ним, постарайтеся посприяти дитині в його горі. Не потрібно думати, що розмова по дорозі додому або в перерві між фільмами — це досить для вашого малюка, йому необхідно ваше незмінне увагу.

Якщо ваша дитина відає вам про те, як пройшов деньок, намагайтеся його не перебивати, слухайте пильно, і вже ні за яких обставин не говорить: «Ти все вигадуєш …» «Такого бути не може». Не виключено, що в оповіданні маляти може знаходитися елемент фантазії, але навіть ця фантазія повинна на дечим базуватися. Це може бути пов’язано з сюжетом кінофільму, який ви не так давно дивилися або пригадувати діяння вашого знайомого.

Наведу один маленької приклад, в якому ви зможете з’ясувати і себе: пані їде в автобусі зі своїм 5-річним нащадком. Хлопчисько відає їй про те, як він провів час у дядька Слави, і раптом раптово для мами робить висновок: «… дядя Слава нехороший! »Мати, природно, ставить запитання, чому так вважає дитина і хлопчисько відповідає, що на зупинці до них підійшла безкровна собака і дядько Слава стукнув її ногою, і тварина вдарилася об паркан. Дама, не давши дитині договорити, «кинулася» на захист власного знайомого, звинувачуючи хлопчика, що він все це вигадки, і дядько Слава не міг так вчинити.

Спробуємо розібратися в ситуації, що склалася: по-1-х, мама, сама того не хоча, образила малюка, звинувативши його у єресі, і, як слід, в наступний раз хлопчисько навряд чи захоче поділитися з мамою побаченим, а означає, зростає ризик стати жертвою злодіяння. По-2-х, якщо навіть уявити, що дитина вимислу всю історію або тільки її закінчення, то все одно його вигадка повинна була на дечим базуватися, і випадок з собакою міг мати місце не в цей день, а в будь-якій іншій , і на місці тварини міг бути хто завгодно, навіть людина.

З цього випливає, що ви повинні не тільки лише пильно слухати, та й розглядати всі вимовлене дитиною, цікавитися книжками, які він читає, дивитися кінострічки, які він дивиться. Але цей зв’язок не повинна бути однобокою, тобто ви цікавитеся його справами, але до своїх його не допускаєте. При такому варіанті ви скоро побачите, що дитина вам цілком не довіряє, щось ховає від вас. Тому намагайтеся разом з ним вирішувати не тільки лише його завдання, та й свої, повідайте йому про те, що вас турбує. Тоді і у вас буде з дитиною повний КОНТАКТ, а означає, ви можете його убезпечити і посприяти йому впору прийняти правильне рішення.