Планування на підприємстві займає принципове положення в смуги розвитку підприємства в критеріях ринку. З його допомогою в єдину систему ув’язуються загальнонаціональні інтереси країни та господарські інтереси окремого підприємства. Планування орієнтоване на розвиток виробничих процесів і зростання прибутку (доходу) підприємства.

Підприємства та уряд в ринковій економіці є незалежними суб’єктами виробничо-господарської діяльності. Тому планування на підприємстві та муніципальному регулюванні опосередковуються механізмом економічної взаємодії, що базується на ринкових відносинах рівноваги попиту та пропозиції. Теорія планування виробничого розвитку підприємства будується на балансі пропозиції та попиту.

Планування на підприємстві виступає частиною ринкової атмосфери у вигляді її основного саморегулятора. Проводиться воно у взаємодії з такими науками як організація виробництва, маркетинг, менеджмент та іншими.

Основний об’єкт планування на підприємстві — це взаємодія планово-економічних характеристик, рассредотачіванія і вживання ресурсів і вироблених продуктів. У поточний час всі суб’єкти господарювання без допомоги інших планують свою економічну діяльність та визначають перспективи розвитку.

Розрізняють декілька систем (видів) планування на підприємстві.

Техніко-економічне планування на підприємстві визначається системою характеристик розвитку економіки і техніки підприємства у єдності за часом і місцем. У даному нюансі обгрунтовуються обсяги прийдешнього виробництва, вибираються ресурси, встановлюються норми їх використання, визначаються плановані підсумкові фінансово-економічні характеристики.

Оперативно-виробниче планування характеризує подальший розвиток і закінчення намічених техніко-економічних планів. У цьому плані встановлюються виробничі задачки цехам і робочих місць, коригується процес виробництва і т.д.

Всі види планування можна класифікувати за наступним головним ознаками як рівень управління, зміст планів, способи обгрунтування, сфера впровадження, час діяння, ступінь точності, стадії розробки і якісь інші.

Не рахуючи наречених є наступні види планування як соціально-трудове, організаційно-технологічне, фінансово-інвестиційне, бізнес-планування, постачальницько-збутової, та інші, які визначаються видами планів. Будь-який з цих видів має на увазі свої системи показників, що характеризують терміни виконання робіт, види певної діяльності, проміжні та кінцеві характеристики.

Залежно від рівня управління розрізняють корпоративне, фірмове, заводське, цехове, виробниче та інші види планування.

За способом обгрунтування виділяють планування ринкове (на особистих фірмах), індикативне (держрегулювання цін, тарифів, ставок, відсотків) та централізоване або адміністративне (на підприємствах держ форми приналежності).

За часом діяння планування може бути короткострокові (іменованим поточним), середньостроковим (або річним), тривалим (багатообіцяючим).

Залежно від стадії розробки планування буває підготовчим і остаточним. За ступенем точності — укрупненим і уточненими.

Залежно від встановлюваних цілей, виділяють планування оперативне, тактичне і стратегічне планування на підприємстві.

Оперативне полягає у виборі засобів вирішення намічених цілей. Тактичне зводиться до обгрунтування завдань і засобів, потрібних для реалізації цілей. Стратегічне включає вибір засобів, завдань і цілей для вирішення певних завдань розвитку підприємства, також їх обгрунтування. Стратегічними цілями можуть бути економічне зростання, розвиток людського потенціалу, вихід на світовий рівень і т.д.

Фінансове планування на підприємстві охоплює фінансово-господарські сторони діяльності, забезпечуючи контроль за освіту і витрачанням речових, валютних і трудових ресурсів. Воно потрібне для зміцнення грошової спроможності та незалежності підприємстві.